Страхування
У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу.
Фінансування охорони здоров'я може бути бюджетним, соціальним і приватним.
Бюджетна система охорони здоров'я найвиразніше була представлена в республіках, які входили до СРСР. Соціальна система характерна для країн Західної Європи, а переважно приватна — для США.
За бюджетної системи фінансування охорони здоров'я страхування або відсутнє зовсім, або є незначним. Бюджетна система фінансування передбачає використання коштів податкових надходжень до бюджету, але саме це й не сприяє стабільності фінансового забезпечення охорони здоров'я.
Медичне страхування та його основні види
Об’єктом медичного страхування є життя і здоров’я громадян. Метою проведення медичного страхування є забезпечення громадянам у разі виникнення страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.
Суб’єктами медичного страхування є страхуваль¬ники, застраховані, страховики, лікувально-профілактичні установи.
Тобто медичне страхування - підгалузь особистого страхування, яка об’єднує всі види страхування, пов’язані з відшкодуванням витрат страхувальника у звязку із захворюванням і необхідністю лікування. Страхувальниками тут можуть бути і фізичні, і юридичні особи; страхувальник і застрахований можуть являти собою одну й ту саму або дві різні особи.
Страхові виплати при медичному страхуванні можуть здійснюватися страховиком двома способами:
- безпосередньо страхувальникові у вигляді повної страхової суми або її частки,
- у вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого.
Види медичного страхування:
▪ договори, що передбачають виплати, не пов’язані з вартістю лікування (страхування на випадок встановлення діагнозу захворювання, страхування на випадок захворювання у зв’язку із травмою, страхування добових виплат тощо)
▪ договори, які забезпечують компенсацію витрат на лікування (страхування витрат на перебування в лікарні, страхування хірургічних витрат, страхування витрат на післяопераційний догляд тощо)
Для застрахованих найбільший інтерес становлять види договорів, які гарантують не лише оплату, а й можливість отримати медичну допомогу.
Особливістю медичного страхування є наявність як довгострокових, так і короткострокових видів страхування.
▪ До довгострокових видів належить, наприклад, безперервне страхування здоров’я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період і він не передбачає повернення страхувальникові внесених ним коштів по закінчені строку дії договору страхування.
▪ До короткострокового виду медичного страхування відносять, напр., страхування. здоров’я на випадок хвороби, медичне страхування туристів, що від’їжджають за кордон, страхування на період вагітності та пологів тощо. Цим видам страхування не характерна раптовість.
Соціальна система фінансування охорони здоров'я заснована на цільових внесках підприємств, працівників, на державних субсидіях. Причому внески підприємців є переважаючим джерелом надходжень. Незважаючи на те, що внески сплачують одержувачі доходів, існують винятки, які стосуються пенсіонерів та осіб з низьким рівнем доходів.
Для соціальної системи характерне співіснування державних систем охорони здоров'я і приватних систем.
У різних країнах питання про співіснування базових державних і приватних систем вирішується по-різному. Наприклад, у Німеччині передбачена можливість виходу певної категорії населення із державної системи та її участь у приватному страхуванні за умови контролю держави за його якістю. У Франції державна система не забезпечує повного відшкодування вартості лікування, що спонукає населення брати участь у приватному страхуванні. У Великій Британії поряд із тим, що все населення застраховане державою, у випадках, коли державна система не влаштовує громадян, з метою поліпшення обслуговування вони мають змогу взяти участь у приватному страхуван
У США фінансування охорони здоров'я базується майже виключно на платній основі, але певна частина населення, чиї доходи нижчі за межу бідності (пенсіонери, бідняки, інваліди), обслуговуються за державними програмами «Медікер» і «Медікейд».