RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 особливості страхування життя 


Уже давно стало зрозумілим, що страхування життя є дієвою формою захисту від ризиків, які загрожують життю людини, її працездатності, здоров'ю. У всьому світі воно є одним з найбільш значних інструментів вирішення соціальних проблем.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії за виплату страхової суми в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім цього, у разі смерті застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування, виплати, які передбачені у цьому випадку, можуть значно перевищувати розміри фактично сплачених страхових внесків. У договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика й при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад, одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я внаслідок нещасного випадку. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на одноразову виплату страхової суми або періодичні пенсійні виплати у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для рідних і близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя сприяє полегшенню передачі майна, створенню грошових фондів для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання). Страхування життя дає можливість уникнути додаткових витрат, пов'язаних з навчанням дітей. Але цим не обмежується його значення.

 

Поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруженості та навантаження на соціальний бюджет держави. Довгострокове страхування життя, договори за яким можуть, наприклад, бути укладені на 5, на 10 й на 40 років, вимагає від страховика накопичення доволі великих страхових резервів для забезпечення майбутніх виплат, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави.

 

Але разом з великим значенням страхування життя неможливо не враховувати його особливостей, певної складності у його проведенні для страховика. Так, специфіка страхування життя, як і особистого страхування загалом, полягає в складності оцінювання ризику, який приймається на страхування. Ризики, які мають місце під час страхування життя, пов'язані з невизначеністю тривалості життя для кожного окремого застрахованого. Страховику важко оцінити ті збитки, які зазнає сім'я страхувальника у разі його передчасної смерті. Саме тому для страхування життя характерна умовність під час визначення розміру страхової суми. Така сума, звісно, не відповідає реальним збиткам, які можуть мати місце у разі настання страхового випадку.

 

Договори страхування життя мають певні особливості. Так, у зазі страхування життя відповідальність страхової компанії настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої при-шни. Договір страхування вважається договором приєднання, оскільки він, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропо-іує йому страховик. Це договір доброї волі, бо в його основу по-сладено довіру між страховиком і страхувальником. Зокрема, гграхувальник, укладаючи договір, зобов'язаний чесно відповісти на поставлені страховиком запитання. Інакше укладений юговір страхування буде вважатися недійсним. Договором стра-:ування передбачається, що страхова компанія зобов'язується спла-ити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) фік-овану страхову суму чи пенсію або погасити суму кредиту, який ;зяв страхувальник для придбання якогось товару в кредит. Фіксована сума виплачується вигодонабувачеві у разі смерті застра-ованої особи. Разом з тим фіксована виплата страхової суми пе-іедбачена й при дожитті страхувальника (застрахованого) до акінчення дії договору страхування. За умовами такого договору трахувальник (застрахований) може в обумовлений строк або у азі досягнення певного віку одержати пенсійні виплати.

 

Послуги, які надають страхові компанії страхувальникам, є латними. Страхувальники впродовж всієї дії договору страху-ання або певного його часу повинні сплачувати страховикам ремії, які мають забезпечити їм можливість здійснювати випла-и у разі настання страхового випадку. Саме тому страховикам уже важливо правильно визначити розмір плати за надавані грахові послуги. При цьому треба мати на увазі, ідо у разі здійс-ення страхування життя розрахунок тарифних ставок для визна-ення розміру страхових премій проводиться за спеціальними ктуарними формулами з урахуванням відсотку доходу від інвес-/вання тимчасово вільних коштів страхових резервів.

 

Вважається, що послуги зі страхування життя є доволі доро-іми, але страховик повинен врахувати, що значна їх вартість оже відлякувати потенційних страхувальників і тому змушений шолегливо шукати можливостей для зниження ціни послуги, о того ж, незважаючи на свою привабливість, страхування жит-і не дає можливості швидко отримати прибуток. На нього мож-і розраховувати лише через кілька років за умови, що страховик /де мати великий ринок збуту своїх страхових продуктів.

 

Під час проведення страхування життя основними страховими шадками є дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку дії договору страхування або смерть упродовж його ії. Тому страховику необхідно визначити ймовірность настання их подій, аби досягти еквівалентності у відносинах зі страхува-ьником і забезпечити можливість побудови міцної фінансової гнови своєї діяльності. Вирішення цього завдання значною мі-эю залежить від правильного визначення норм смертності. З ці-о метою страховик у своїх розрахунках має керуватися даними іблиці смертності, яка може бути побудована на основі показ-иків статистичного обліку всього населення або спиратися на атеріали страхової компанії.

 

Таблиця смертності містить розрахункові показники, які хара-геризують смертність населення в окремих вікових групах і до-иття до переходу до іншої вікової групи. Така таблиця показує, <ільки років у середньому може прожити одна людина з числа -їх, хто народився або з числа тих, хто досяг певного віку. Під ас розробки умов страхування страховикові необхідно врахува-л, що найбільше людей вмирає в дитячому віці, далі у проміжку э 25 років смертність зменшується, а потім знову поступово зостає. Залежно від професії, людина може зазнавати більшого и меншого ризику втратити здоров'я йжиття, Так, ризик каліцт-і або навіть смерті в акробата вищий, ніж у службовця. Страхо-икові необхідно врахувати й стать потенційних страхувальників. к свідчить статистика, чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Іісце проживання людини також має неабиякий вплив на трива-ість життя. Різні умови проживання складаються в сільській і іській місцевостях, у відносно чистих і забруднених зонах, •тже, розробляючи умови страхування й визначаючи розмір лати за страхову послугу, страховик має брати до уваги роз-пянуті чинники.

 

Достовірно побудована таблиця смертності має дуже важливе бачення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї за-ежить розмір і резерви премій. Слід зазначити, що таблиці смер-ності, розроблені страховими компаніями, є більш точними, то-у що кожна страхова компанія має можливість використати онкретні дані щодо своїх страхувальників (застрахованих) і що-о видів страхування. Страховик повинен взяти до уваги факто-и, які впливають на смертність населення (наприклад, вік, стать, рофесія, місце проживання). Високим показникам смертності ідповідають і більші тарифні ставки, а, отже, й більші страхові ремії. На розмір страхових премій впливає також такий показ-ик, як норма дохідності, яку страхова компанія нараховує на нески страхувальників.

 

Для забезпечення виконання своїх обов'язків перед страхувальниками страховики за рахунок сплачених страхових премій формують грошові фонди. Слід зазначити, що премії, які сплачують страхувальники, є постійними впродовж дії договору страхування. Загалом вони б повинні були змінюватися з урахуванням зміни віку страхувальника (застрахованого), його стану здоров'я та інших факторів. Але це призвело б до великих проблем, бо таке прогресуюче збільшення розміру страхових премій зробило б неможливим для страхувальників з віком їх сплачувати й спричинило б втрату страховою компанією значної частини своїх клієнтів. Таким чином, застосування незмінного впродовж дії договору страхування розміру премії приводить до того, що страхувальники на початку дії договорів страхування життя сплачують більш високі премії, ніж наприкінці, а частина «переплачених» премій зосереджується у резерві премій і забезпечує страховику можливість подальшого виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками.

 

Великою проблемою для страховика є ситуація, коли страхувальник вирішив достроково припинити дію договору страхування. Тоді страховик має сплатити страхувальнику викупну суму. Але за умовами договору страхування такий обов'язок на нього може й не покладатися, якщо договір триває недовго. Розірвання договору страхування призводить до того, що порушується вся система, на якій грунтується страхування життя конкретним страховиком. Це робить неможливими наміри страховика розподілити витрати, пов'язані з обслуговуванням договорів страхування, на певну кількість років. Ураховуючи все це, а також можливість втратити страхувальника, страховик пропонує йому зменшити розмір сплачуваних страхових внесків або припинити їх сплату зі зменшенням розміру страхової суми (редуціювання страхової суми).

 

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя страховики формують резерви за рахунок надходження страхових внесків і доходів від інвестування коштів сформованих страхових резервів. В Україні страховики зобов'язані створювати й вести облік таких резервів зі страхування життя:

 

— довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

 

— належних виплат страхових сум.

 

Розмір резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) розраховується актуарно по кожному договору відповідно до методики формування резервів зі страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів зі страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом (Держкомфінпослуг).

 

Кошти страхових резервів зі страхування життя повинні розміщуватися з урахуванням їх безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких, зокрема, категорій:

 

—грошові кошти на розрахунковому рахунку;

 

—банківські вклади (депозити);

 

—валютні вклади відповідно до валюти страхування;

 

—нерухоме майно;

 

—акції, облігації;

 

—цінні папери, що емітуються державою.

 

Кошти страхових резервів зі страхування життя можуть бути використані для довгострокового кредитування житлового будівництва, зокрема й індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

Страховий ринок України характеризується зараз випереджаючими темпами зростання страхування життя. На ринку функціонують понад 50 страховиків зі страхування життя.

 

У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподаткування, у якій страхові внески розглядаються як превілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги. Вони мають стосуватись як страховиків, так і страхувальників.

 

24 жовтня 2002 року Верховна Рада України прийняла поправки до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які суттєво змінили порядок оподаткування страхування життя. Законом передбачається, що страховик, який здійснює відрахування в математичні резерви зі страхування життя, має право на зменшення інвестиційного доходу на суму відрахувань у такі математичні резерви, які не можуть перевищувати 85 % суми інвестиційного доходу, що належить страховику. Законом також уточнене визначення довгострокового договору страхування життя як договору строком на 10 і більше років, який передбачає умови сплати страхових внесків упродовж не менш як 5 років, і не передбачає часткових виплат упродовж перших 10 років його дії, крім тих, які проводяться в разі настання страхових випадків. Передбачено також введення податкових пільг з довгострокових договорів накопичувального страхування для юридичних осіб. Підприємства отримали право відносити страхові внески на витрати (в межах 15 % фонду заробітної плати).

 

Зараз в Україні не існує пільг щодо оподаткування осіб, які уклали договори страхування життя. Це знижує їх зацікавленість в участі у цьому страхуванні.

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Воно дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок дожиття до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку, дожиття до певної дати або події, а з іншого - смерть. Проте фактично може мати місце лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує й створює накопичення. Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

 

Умовами договору страхування може передбачатися відповідальність страховика і при втраті застрахованим здоров'я від наслідків нещасного випадку. Включення до відповідальності страховика відповідальності за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

 

Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою.

 

При укладенні договору страхування важливе значення має і стан здоров'я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження (стосовно інвалідів II групи, хворих онкологічними, тяжкими хронічними захворюваннями

 

або на СНІД).

 

Для укладання договору страхування особа, яка має намір застрахуватися, подає в страхову компанію заяву встановленої форми. Страхувальникові надасться право визначити особу (осіб), яка має право одержати страхову суму, якщо застрахований помер. Крім того, призначена страхувальником особа може бути ним замінена іншою до часу настання страхового випадку.

 

Страхова сума встановлюється при укладенні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити її встановленням мінімальної страхової суми. Страхувальникові може бути надано право під час дії договору страхування за згодою страховика зменшити або збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться відповідні зміни.

 

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанта (якщо страхова компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно готівкою або безготівкове.

 

Дія договору страхування починається з того дня, коли страхувальник сплатив перший (одноразовий) внесок готівкою працівникові страхової компанії або з дня надходження внеску на рахунок страховика в установі банку. У разі, якщо до строку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністю або у визначеній частці) не буде сплачений (не буде сплачений повністю), договір страхування вважається недійсним і страхові внески, які надійшли, повертаються страхувальникові.

 

Факт укладення договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, його початок і закінчення, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму (вигодонабувач).

 

За умовами договору страхування страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник одержує викупну суму, яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страхування з урахуванням інвестиційного доходу. Водночас страхувальникові надається можливість поновити договір страхування, якщо викупна сума не була йому виплачена і договір страхування ще не закінчився.

 

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

 

Якщо протягом дії договору застрахований помер, це також тягне за собою обов'язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслідком скоєння умисного злочину або пов'язана із керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, самогубства тощо. Виплачувана в цьому випадку сума залежить від фактично сплаченого внесками періоду страхування на день смерті застрахованого.

 

Якщо договором страхування встановлено відповідальність страховика при ушкодженні організму страхувальником внаслідок нещасного випадку, то виплата при цьому становить частину страхової суми, яка залежить від ступеня втрати здоров'я. Відсоток утрати здоров'я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100 %-вої втрати загальної працездатності від нещасного випадку.

 

При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров'я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.

 

У випадках, якщо застрахований помер до одержання страхової суми за дожиттям, або у зв'язку із втратою здоров'я, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.

 

Умовами договору змішаного страхування життя може бути передбачене і право страхувальника на одержання позики в розмірі, що не перевищує викупної суми, яка обчислюється на підставі резерву, сформованого для виконання страховиком зобов'язань з виплати у зв'язку із страховим випадком дожиття застрахованого до закінчення строку страхування, на момент видачі позики. В цьому разі визначається період, з якого така позика може бути видана, наприклад, після одного року від початку дії договору страхування.

 

Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, якщо він був сплачений готівкою. Крім того, відповідно до конкретного страхового випадку необхідно подати й інші документи.

 

У разі настання смерті страхувальника вигодонабувач або спадкоємець має подати до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальника, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину. Виплата страхової суми здійснюється на підставі заяви страхувальника (вигодонабувача, спадкоємця) і страхового акта у строки, визначені згідно з укладеним договором страхування, готівкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку, перерахуванням у вклад на ім'я одержувача.




Переглядів: 3628 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (6)

Переглядів: 1567 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2019