Космічне страхування як вид є одним із наймолодших у світі і з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держав при реалізації космічних проектів, що здійснюються за участю як українських, так і закордонних інвесторів. Щорічно страхується більше як 15 космічних проектів.

В освоєнні космічного простору роль страхування важко переоцінити, особливо в галузі страхування телекомунікаційних супутників. Спеціалісти в цій галузі стверджують, що ряд космічних проектів не було б здійснено, якщо б світовий страхо-вий ринок не прийняв на себе ризик невдачі. Це стосується, на-самперед програми "Аріан", американського космічного корабля " Space Shuttle”(3acTpaxoBaHoro на 250 млн дол.), а також європейської лабораторії " Spacelab” (вартість страховки - 1 млрд дол.).

Абсолютно виключним і дуже сприятливим для розвитку космічного страхування епізодом стало повернення на Землю в 1984 році супутників "Палана В-2” і "Вестер-6”, що "заблукали", та їх ремонт. Цю операцію, яку провели два астронавти з корабля "Дискавері", запропонував і повністю фінансував косорціум страхових компаній на чолі із страховим товариством "Ллойд".

Уся операція no поверненню та їх ремонту коштувала близько 10 млн. дол.; одна повна втрата супутників обійшлася б страхо-вим товариствам у 170 млн. дол.

Як супутники так і ракети-носії з моменту їхнього виготов-лення і до експлуатації на орбіті піддаються небезпеці, яка може призвести до повного знищення об”єкта або порушення окремих окремих його функцій. Виділяють чотири основні стадії виник-нення ризиків:

•          стадія виробництва;

•          пе’едпускова стадія, яка включає в себе транспортування обєкта, його на стартовому майданчику, завантаження ра-кети і підготовку до пуску;

•          стадію запуску, яка включає вихід супутника на орбіту і пе-ревірку справності всіх систем;

•          стадію експлуатації.

Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, можна розділити на 4 види: технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові; політичні та форс-мажорні.

Відповідно існують чотири види страхування:

1.         страхування ризиків пов’язаних із установленням і скла-данням(включає монтаж і наступні випробування ракет-носіїв, супутників і їх частин);

2.         передпускове страхування (включає всі ризики під час тра-нспортування з приміщень виробника на стартовий майда-нчик, а також під час установлення, складання і підготовки до запуску);

3.         страхування пуску (включає всі ризики з моменту запуску до виходу супутника на задану орбіту);

4.         страхування на орбіті (включає покриття від усіх ризиків при загальній і частковій загибелі об’єкта на стадії експлуатації).

Страхувальниками в кожному космічному проекті є кілька юридичних осіб, серед яких: замовник проекту; головний розроб-ник—виготовлювач космічного апарата; головна компанія з на-дання носія виведення космічного апарата на задану орбіту («пу-скове агентство»); експлуатуюча організація, що володіє назем-ною космічною інфраструктурою.

Тому страхування може бути проведено принципово двома різними способами: 1) або кожен учасник проекту страхує свої ризики самостійно; 2) або учасники консолідуються й страхують свої ризики сумісно. Звичайно, найбільш оптимальним із техніч-ного й економічного погляду є принцип консолідації, тому що для кожного космічного проекту спеціально розробляється кон-солідована програма управління ризиками. Така програма є од-ним з необхідних елементів страхового обслуговування косміч-них ризиків і передує укладанню договору страхування. Програ-ма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.

Страховик установлює поетапний порядок проведення стра-хування космічного проекту та надійно розміщує ризики на стра-ховому ринку за участю міжнародних страхових брокерів.

Можна назвати ще кілька видів страхування космічних ри-зиків. Це, передусім страхування відповідальності. Мета цього страхування - захистити треті особи від шкоди, яка може виник-нути під час запуску і знаходження на орбіті космічного аппара-та, незалежно від того, проти кого були направлені позови про відшкодування шкоди

Законом України «Про страхування» (ст. 7) передбачені такі види обов'язкового страхування космічнихризиків:

п. 22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Мініст-рів України за поданням Національного космічного агентства України;

п. 23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів кос-мічної діяльності;

п. 24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна Інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'яза-них з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;

п. 25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'яза-них із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

Умови та порядок здійснення кожного з перелічених видів регламентуються відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

1. Затвердити  Положення  про  Державне  космічне   агентство

України (додається).

     2. Визнати такими, що втратили чинність:

     Указ Президента   України  від  22  липня  1997  року  N  665

( 665/97 )  "Про  Положення  про  Національне  космічне  агентство

України";

     Указ Президента  України  від  29  травня  1999  року  N  594

( 594/99 )  "Про  внесення  змін  і  доповнень  до  Положення  про

Національне космічне агентство України";

     пункт 6  статті  1  Указу  Президента  України  від  1 серпня

2000 року N 943 ( 943/2000 ) "Про зміни  та  визнання  такими,  що

втратили чинність, деяких актів Президента України";

     статтю 1  Указу  Президента  України  від 19 квітня 2002 року

N 356 ( 356/2002 ) "Про внесення змін до деяких указів  Президента

України";

     Указ Президента  України  від  15  листопада 2002 року N 1048

( 1048/2002 ) "Про внесення  змін  до  Положення  про  Національне

космічне агентство України";

     пункт 1  змін,  що  вносяться  до  актів  Президента України,

затверджених Указом Президента України від  24  грудня  2002  року

N 1207  (  1207/2002  )  "Про  додаткові заходи щодо вдосконалення

контролю     у     сфері     міжнародного     військово-технічного

співробітництва";

     Указ Президента  України  від  25  жовтня  2003  року  N 1213

( 1213/2003 ) "Про внесення  змін  до  Положення  про  Національне

космічне агентство України";

     пункт 7  змін,  що  вносяться  до  указів Президента України,

затверджених Указом Президента України від  5  березня  2004  року

N 280  (  280/2004  )  "Про  внесення змін та визнання такими,  що

втратили чинність, деяких указів Президента України".

     3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ

 м. Київ, 8 квітня 2011 року

          N 442/2011

                                            ЗАТВЕРДЖЕНО

                                     Указом Президента України

                                 від 8 квітня 2011 року N 442/2011

                            ПОЛОЖЕННЯ

             про Державне космічне агентство України

     1. Державне   космічне  агентство  України  (ДКА  України)  є

центральним   органом   виконавчої   влади,    діяльність    якого

спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

     ДКА України  входить  до системи органів виконавчої влади,  є

головним органом у системі центральних органів виконавчої влади  у

формуванні  та  забезпеченні реалізації державної політики у сфері

космічної діяльності.

     2. ДКА України  у  своїй  діяльності  керується  Конституцією

( 254к/96-ВР  )  і законами України,  актами Президента України та

Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а

також дорученнями Президента України.

     3. Основними завданнями ДКА України є:

     1) формування   і   реалізація  державної  політики  у  сфері

космічної діяльності;

     2) здійснення підготовки та реалізація міжнародних проектів у

сфері дослідження та використання космічного простору;

     3) забезпечення  нормативно-правового  регулювання  космічної

діяльності;

     4) надання    адміністративних    послуг    та     здійснення

контрольно-наглядової функції у сфері космічної діяльності;

     5) здійснення  управління  об'єктами  державної  власності  у

сфері космічної діяльності;

     6) інформування  та  надання   роз'яснень   щодо   здійснення

державної політики у сфері космічної діяльності.

     4. ДКА України відповідно до покладених на нього завдань:

     1) узагальнює  практику  застосування  законодавства з питань

космічної  діяльності,  розроблює  пропозиції  щодо  вдосконалення

проектів  законодавчих актів,  актів Президента України,  Кабінету

Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд

Президентові України та Кабінету Міністрів України;

     2) визначає пріоритетні напрями розвитку космічної діяльності

в інтересах національної економіки;

     3) формує  державну   політику   у   галузі   дослідження   і

використання  космічного  простору  в  мирних цілях та в інтересах

безпеки держави;

     4) розробляє стратегічні, програмно-планові документи у сфері

космічної діяльності та забезпечує їх реалізацію;

     5) формує  Загальнодержавну цільову науково-технічну космічну

програму та забезпечує її виконання;

     6) здійснює  функції  замовника  науково-дослідних  робіт   з

дослідження і використання космічного простору,  науково-дослідних

і дослідно-конструкторських робіт з проектування,  виготовлення та

випробування космічної техніки, у тому числі міжнародних проектів;

     7) забезпечує   створення   та   експлуатацію   наземного  та

космічного сегментів  супутникових  систем  зв'язку,  мовлення  та

дистанційного  зондування  Землі,  контролю  і  аналізу  космічної

обстановки, координатно-часового та навігаційного забезпечення;

     8) для  забезпечення  національної  безпеки  України   вживає

заходів  до  оперативного  виявлення  джерел небезпеки та сприяє в

межах своїх повноважень досягненню належного рівня  надійності  та

ефективності систем державного управління в особливий період;

     9) організовує  співробітництво України з іншими державами та

міжнародними організаціями у космічній галузі,  а також забезпечує

збереження  і  розвиток  існуючих  міжнародних  зв'язків  у  сфері

космічної діяльності;

     10) забезпечує  міжнародне  співробітництво   та   реалізацію

зовнішньої політики у межах своїх повноважень;

     11) розробляє   проекти  нормативно-правових  актів  у  сфері

космічної діяльності;

     12) готує  в  межах  повноважень  висновки  і  пропозиції  до

проектів  законів,  інших  актів законодавства,  які надходять для

погодження від інших органів;

     13) затверджує порядок діяльності представництв  генерального

замовника  -  Державного  космічного  агентства України з контролю

якості та прийняття космічної техніки та іншої продукції;

     14) здійснює   технічне   регулювання   у   сфері   космічної

діяльності  та  заходи  щодо розроблення та функціонування системи

сертифікації та стандартизації космічної техніки України;

     15) забезпечує  виконання  законодавства  у  сфері  космічної

діяльності;

     16) бере   участь   у   здійсненні   заходів  щодо  адаптації

законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері

космічної діяльності;

     17) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи

та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому

порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників;