RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 економічна сутність страхування 


Страхування виникло й розвивалося як протистояння стихійним лихам і прояву всіляких негараздів, несприятливих подій, що завдавали збитків упродовж всього періоду діяльності людства. Через систему страхового захисту реалізуються економічні відносини між людьми у процесі життєдіяльності. Страхування надає всім членам суспільства гарантії у відшкодуванні збитків.

Стихійні лиха призводять до матеріальних втрат, загибелі багатьох людей. Відшкодування збитків, завданих у результаті прояву руйнівних сил природи й суспільства, зумовлює необхідність їх попередження, подолання. Такі відносини людей, що складаються заради забезпечення безупинного й безперебійного виробничого процесу та для підтримки стабільності й стійкості досягнутого рівня життя,— разом становлять економічну категорію страхового захисту. Специфіка цієї категорії визначається такими ознаками [5, 5]:

 

• випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого прояву руйнівних сил природи;

 

• вираз збитку в натуральній чи грошовій формі;

 

• об'єктивна потреба відшкодування збитку;

 

• реалізація заходів для попередження й подолання наслідків конкретної події.

 

Сутність економічної категорії страхового захисту полягає у накопиченні та подальшому використанні ресурсів для захисту від всіляких небезпек та ризиків, а також у відшкодуванні витрат, пов'язаних з ними.

 

Усвідомлена людиною й суспільством у цілому необхідність страхового захисту формувала страхові інтереси, завдяки яким стали складатися певні страхові відносини.

 

Зміст страхових відносин охоплювало утворення й використання ресурсів страхового фонду незалежно від конкретної форми його організації.

 

В міру розвитку суспільства ці відносини одержали цивільно-правове закріплення, що у свою чергу дозволило регулювати їх правовими методами.

 

Страхування — це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи юридична особа, за допомогою розподілу їх між багатьма особами.

 

Згідно із Законом України "Про страхування", страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)*.

 

Відшкодовуються збитки із засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації. Об'єктивна потреба у страхуванні часто зумовлюється і тим, що збитки виникають унаслідок руйнівних факторів (стихійних сил природи). За такої ситуації неможливо стягувати збитки, тому вони відшкодовуються самим потерпілим. Страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитків. Страхові правовідносини оформлюються у вигляді договорів (полісів) страхування.

 

Закон України "Про страхування" // Урядовий кур'єр. — 1996. — 18 квіт.

 

Страхування й підприємництво взаємозалежні. Для підприємництва характерні гнучкість, готовність йти на ризик. При цьому виникають визначені страхові інтереси, зумовлені природою підприємницької діяльності.

 

Страхування — як економічна категорія — це система економічних відносин, за яких страхувальник, сплачуючи страхові внески, забезпечує їх використання на відшкодування збитку, завданого за різних непередбачених несприятливих явищ (ризиків), а страхувач, який несе цю відповідальність, розміщує резерви, провадить превентивні заходи щодо зменшення наслідків ризику, а за необхідності — перестраховує частину ризику.

 

Такі ознаки характеризують економічну категорію страхування:

 

• наявність ризику;

 

• сформоване страхове поле;

 

• наявність договірних відносин між страхувачем та страхувальником;

 

• перерозподільчі відносини;

 

• підприємницька основа страхової діяльності.

 

У перехідній економіці забезпечується зростання ролі страхування в суспільному відтворенні, розширюється сфера страхових послуг. У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого — видом діяльності, що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних засобів, банківські депозити, цінні папери тощо.

 

Сутність страхування також пов'язана зі створенням і використанням фондів коштів. Вихідна ланка у трактуванні сутності страхування — його замкнена розкладка збитку між зацікавленими учасниками.

 

Можна означити такі функції страхування: ризикова, створення страхових фондів (резервів), заощадження коштів, інвестиційна, превентивна (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події).

 

Ризикова (випадкова) функція. Страхування завжди прив'язане до ймовірного страхового випадку, тобто страхуванню притаманний випадковий характер відносин. При настанні обумовленого договором або законом страхового випадку страхувач звертається до страхувальника з вимогою відшкодувати наслідки ризику.

 

Створення страхових фондів (резервів) та їх використання. Страхування стає можливим, якщо у страхувача є кошти для покриття збитків. Цей капітал створюється з внесків страхувальників, як плата за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії.

 

Страхування передбачає замкнений перерозподіл збитку за допомогою спеціалізованого грошового страхового фонду, утвореного за рахунок страхових внесків. При страхуванні виникають перероз-подільні відносини з формування й використання цього фонду. Право на відшкодування збитку мають тільки ті особи, які є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичною чи юридичною особами у рамках наявних договорів страхування. Порядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями (виходячи з умов договорів страхування) і регулюється державою (ліцензування страхової діяльності).

 

Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава виходячи з економічної і соціальної обстановки регулює розвиток страхової справи у країні.

 

Заощадження коштів. Страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе заощаджувально-ризикову функцію. Кожен учасник страхового процесу, при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення за нещасного випадку і по завершенні терміну дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки розв'язується проблема відшкодування вартості постраж-далого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але й створюються умови для матеріального відшкодування частини вартості постраждалого майна.

 

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава дає змогу впливати на вирішення соціальних проблем.

 

Інвестиційна функція. Через формування страхового фонду розв'язується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладання коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо. З розвитком ринку у страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасово вільних засобів. У країнах із розвиненою ринковою економікою страхувачі більшу частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від інвестиційної. Головна задача для страховиків — збільшення кількості страхувальників і використання зібраної страхової премії для інвестиційної діяльності*.

 

Превентивна функція (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події) передбачає широкий комплекс заходів, зокрема фінансування тих, що мають запобігати негативним наслідкам страхових випадків, стихійних лих. Сюди ж належить правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до застрахованого майна. З метою реалізації цієї функції страхувач створює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.

 

В інтересах страхувача витрати певних коштів на попередження збитку (фінансування протипожежних заходів, встановлення протикрадіжних приладів в автомобілі тощо), що допоможуть зберегти застраховане майно в первісному стані. Витрати страхувача на попереджувальні заходи доцільні, позаяк дозволяють домогтися істотної економії коштів на виплату страхового відшкодування. Джерелом формування фонду превентивних заходів служать відрахування від страхових платежів.

Економічна суть страхування

 

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжує об'єктивну потребу в розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробуту громадян.

Економічна природа виникнення і змісту страхування пов'язана з передачею зацікавленими особами за певну плату іншій (юридичній) особі, як правило, страховій організації (комерційній організації або товариству взаємного страхування) ризику можливого збитку і подальшого відшкодування фактичних збитків при настанні страхового випадку такою особою учасникам страхування. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право за законом чи в установленому законом порядку, і використовуються виключно з метою компенсації збитків постраждалим при настанні нещасних випадків. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов формування і використання коштів цільового страхового фонду.

Технологія страхування —- це засіб, обраний для фінансування збитків, яких фізичні та юридичні особи зазнають у зв'язку із різноманітними несприятливими випадками. Характер ризиків, що відшкодовуються через механізм страхування, спосіб дії цього механізму залежать від потреб та бажань того чи іншого суспільства. Потреба у коштах, необхідних для компенсації шкоди, теж буває різною. В одному суспільстві ризик бере на себе уряд, в іншому — приватні компанії. Проте ризики з великими збитками, покрити які неспроможні приватні структури, завжди страхуються урядом через оподаткування або іншим шляхом. Прикладом урядового фінансування є ризик, пов'язаний із використанням ядерної енергії або ризик безробіття.

Страхування є економічною категорією, перебуває у тісному взаємозв'язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при формуванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Специфічність страхування як економічної категорії обумовлюється трьома основними ознаками випадковим характером настання страхової події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому вираженні та об'єктивною необхідністю попередження та подолання наслідків вказаної події, відшкодування матеріальних та інших втрат.

Страховий захист може бути забезпечений лише за умови, якщо суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матеріальних втрат. Звідси виникає об'єктивна необхідність відокремлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових коштів для забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення і надання допомоги людям при настанні страхових подій.

Тому економічна суть страхової діяльності полягає в утворенні спеціалізованими організаціями — страховиками страхового фонду в грошовому вираженні, який формується із внесків страхувальників з метою відшкодування з нього збитків, спричинених окремим страхувальникам у результаті настання страхових випадків, передбачених договором страхування або чинним законодавством.

Отже, можна виділити такі суттєві ознаки, що характеризують специфіку страхування як економічної категорії:

— виникнення грошових перерозподільних відносин, зумовлених на¬явністю ймовірності настання страхових випадків;

— під час страхування здійснюється розподіл завданого збитку між учасниками страхування;

— страхувальниками, який завжди носить замкнутий характер (це зумовлено тим, що випадковий характер понесення збитку тягне за собою матеріальні чи інші витрати, які, як правило, охоплюють не всі господарства, не всю територію певної країни чи регіону, а лише їх частину, що створює умови для компенсації збитків шляхом розподілу збитків одних господарств між усіма застрахованими, а отже, — чим більше учасників страхування, тим менша частка в розподілі збитків припадає на кожного страхувальника);

— замкнутий розподіл збитків передбачає повернення коштів, мобілізованих у страховий фонд (страхові премії кожного страхувальника, що вносяться в страховий фонд, мають лише одне призначення — компенсації ймовірної суми збитків у визначеному територіальному масштабі і протягом визначеного періоду, а тому вся сума страхових платежів повертається у формі компенсації збитків за визначений період у тому самому територіальному масштабі);

— перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі. Для ефективного територіального перерозподілу коштів страхового фонду в межах одного року необхідна досить велика територія і значна кількість об'єктів, що підлягають страхуванню. Розподіл збитків у часі пов'язаний із випадковим характером виникнення страхових випадків. Це породжує необхідність резервувати частину страхових премій, що надійшли, для створення запасного фонду як джерела компенсації збитків.

Основу страхових відносин складають страхувальник, на якого покладаються обов'язки виплачувати страховику страхову премію (страховий внесок, платіж) та страховик, який зобов'язується у випадку настання певної події відшкодувати страхувальнику збиток чи встановлену суму.

Отже, суб'єктами страхування виступають страхувальник, страховик, застрахований, страхові агенти, страхові брокери.

Страховики — фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств, або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування". Тоді використання слів "державна", "національна", або похідних від них у назві страховика дозволяється за умови, якщо єдиним власником такою страховика є держава.

Страхувальники — юридичні особи чи дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договори страхування, вносять страхові внески, або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Застрахований — це страхувальник, або особа, на користь якої страхувальник укладає зі страховиком договір страхування, згідно з яким вона набуває прав і обов'язків страхувальника. Страхувальник, як і застрахований, може бути як однією особою, так і різною.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, отримання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні, як страхувальник. Страхові брокери — громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перестраховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Закон України "Про страхування" дає визначення страхування як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування, або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Інакше кажучи, страхування — система заходів щодо створення страхових (грошових) фондів, призначених для повного або часткового відшкодування втрат суб'єктами господарювання від непередбачених обставин (стихійних лих, аварій, нещасних випадків та ін.) та надання допомоги громадянам (чи їхнім сім'ям) у разі настання страхових випадків у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, смерть тощо).

Метою страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів громадян, підприємств, закладів, організацій, банків, бірж. інших господарських об'єктів різноманітних форм власності у вигляді повного або часткового відшкодування шкоди і втрат, спричинених стихійними лихами, надзвичайними подіями тощо, а також виплати громадянам грошових сум під час настання страхових подій за рахунок страхового фонду, який створюється на основі страхових платежів учасників страхування.

Об'єктом страхування є життя, майно, грошові кошти, матеріальні цінності, відповідальність різних видів, договірні обов'язки, у тому числі щодо лізингу, транспорту, вантажів, інших інтересів громадян та юридичних осіб.

Відомо, що крім зниження навантаження на витратну частину бюджету (оскільки відшкодовуються збитки при настанні не передбачуваних незвичайних природних і техногенних явищ), страхування виконує в суспільстві дві важливі функції. Так, страхування дає змогу успішно вирішувати питання соціального забезпечення, оскільки є важливим елементом соціальної системи держави. У країнах з розвинутою ринковою економікою система соціального захисту населення включає в себе державне соціальне забезпечення, корпоративне страхування, індивідуальне страхування, недержавне пенсійне забезпечення. Друга функція страхування полягає втому, що воно є важливим механізмом залучення в економіку інвестиційних ресурсів. Наприклад, страхові компанії Японії, Європи, США управляють загальним обсягом вкладених в економіку коштів на суму в 4 трлн. дол. США (80 % цих вкладень забезпечуються операціями з довгострокового страхування життя).

З огляду на вищевказане можна констатувати, що предметом вивчення цієї дисципліни є специфічні страхові відносини — це є перерозподільні відносини, зв'язані з формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів із відшкодуванням шкоди з цього фонду учасникам страхування; фінансові відносини при страхуванні, які носять імовірнісний характер (ймовірність шкоди лежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд).

У процесі викладання дисципліни реалізуються такі завдання: з'ясування об'єктивної необхідності, сутності і ролі страхування в умовах переходу до економіки ринкового типу; висвітлення організації, шляхів розвитку страхового ринку й державного регулювання страхової діяльності, розгляд умов особистого страхування, страхування майна, відповідальності, перестрахування з позиції вітчизняного та зарубіжного досвіду; вивчення особливостей і шляхів поліпшення фінансової діяльності страховиків. Дисципліна вивчає фундаментальні питання теорії страхування, які охоплюють їх економічну суть, функції і сфери застосування; зміст страхової термінології, класифікацію страхування, методику обчислення страхових тарифів, висвітлює умови кожного виду страхування, методику визначення збитку і страхового відшкодування, економічного аналізу і планування страхових операцій, питання перестрахування, страхування в зарубіжних країнах.




Переглядів: 3493 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (4)

Переглядів: 1523 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2019