1) Страхування товарних кредитів;
2) страхування кредитів під інвестиції;
3) страхування споживчих кредитів;
4) страхування кредитів, виданих під заставу;
5) страхування кредитів довіри.
Страхування товарних кредитів є операцією делькредерного
типу, що передбачає відшкодування втрат, які настали внаслі¬док невиконання
короткотермінових кредитних вимог з товарно¬го постачання та надання послуг.
Сфера застосування товарних кредитів у високорозвинених ринкових системах є
майже необмеженою. Понад 80 % світової торгівлі здійснюється наданням
кредитів. Воно охоплює всі галузі господарства. Поряд із класи¬чними сферами
виробництва й торгівлі останніми роками таке страхування дедалі більше проникає
у сферу послуг. Проте розвиток кредитних відносин є лише передумовою
виникнення страхування кредитів. Головна його причина — масові випадки
неплатоспроможності покупців-позичальників, зумовлені різни¬ми чинниками:
невигідною кон'юнктурною ситуацією як в окремих галузях, так і в усьому
економічному секторі, брак власних обігових коштів; спадаюча відсоткова ставка;
помилки в управ¬лінні через складність сучасного менеджменту; зростаюча
внут¬рішньогалузева та міжгалузева конкуренція, стагнація потреб і споживання.
При страхуванні товарних кредитів об'єктом страхування стає,
як правило, весь товарний обіг протягом року.
Продаж товарів може здійснюватися не лише безпосередньо —
продавцем покупцеві, а й посередньо — на умовах факторингу, тобто з участю
посередника — фактора чи факторного банку. Господарська практика знає багато
видів факторингу. З огляду на по¬рядок врахування ризику неплатоспроможності
боржника найістотнішого значення набуває факторинг повний і неповний.
Головною ознакою повного факторингу є те, що ризик неплатоспромож¬ності
боржника тяжіє на факторі. У разі застосування неповного факторингу ризик
неплатоспроможності лягає на продавця. З погляду продавця-кредитора
найбажанішим видом факторингу є по¬вний факторинг з переданням ризику
торговельної операції на фа¬ктора. Цей ризик може бути охоплений страхуванням.
Відповідальність страхового закладу при страхуванні в умовах
факторингу дорівнює повній вартості контракту, тобто сумі за¬боргованості, яка
має бути сплачена боржником факторові. Дого¬вори страхування можуть укладатися
на кожну окрему операцію або (як у разі регулярних торговельних відносин) на
підставі генеральної угоди.
Страхування кредитів під інвестиції здійснюється на базі
операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками
кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у
грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У першому випадку кредиторами є
виробники і продавці Інвестиційних засобів, а в другому — кредитні установи,
однаково зацікав¬лені у своєчасному і повному поверненні заборгованості. З
метою забезпечення її повернення застосовується відповідна форма страхового
захисту. Більш популярним є страхування матеріальних кредитів, виданих для
інвестиційної діяльності. Цільовий характер використання таких кредитів є
очевидним. На відміну від них фінансові (банківські) кредити оцінюються як
нестрахувальні (через меншу певність щодо їх цільового використання).
Важливим методом кредитування інвестиційної діяльності є
надання лізингового кредиту. Таке кредитування може здійснюватися як
безпосередньою переданням виробникам і власникам основних засобів у
довгострокову оренду, так і за посередництвом спеціальних лізингових закладів.
У вітчизняній господарській практиці роль лізингодавців-посередників можуть
виконувати комерційні банки. Вони, застосовуючи фінансовий лізинг, мають змогу
купувати основні засоби і передавати їх в оренду за відповідну плату. Як
важливий елемент цієї плати передбачається ризикова надбавка, призначена на
покриття збитків, які можуть виникнути в лізингодавця в разі несвоєчасного
внесення орендної плати або ж неповернення об'єктів лізингу. Проте більшу
ефективність у справі захисту інтересів лізингодавця може мати застосування
страхування умов виконання лізингових операцій. Типова схема взаємовідносин
між сторонами, які беруть участь у лізинговій операції та її страхуванні,
набирає такого вигляду (рис. 2.):
Обсяг страхової премії, як і ризикова надбавка, обчислюється
з урахуванням платоспроможності орендаря. З огляду на трудність
довготермінового прогнозування фінансового стану орендарів страхові заклади
виявляють помірну стриманість при укладанні договорів страхування лізингових
операцій.