RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 авіаційне страхування реферат 


Міністерство науки і освіти України

Університет Економіки та Управління

Реферат

З дисципліни: «Страхування»

На тему: «Авіаційне страхування»

Виконала:

студентка 422 групи

Валєєва Дарина

Сімферополь, 2008

 

1. Характеристика авіаційних ризиків та особливості їх страхування

Авіаційне страхування - це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, що випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена ​​міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, і внутрішніми законодавчими актами. Воно поширюється на всіх авіаексплуатантов Україні - як на території нашої країни, так і за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування - це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, які беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Порядок та умови проведення авіаційних видів страхування є специфічними і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, обумовлено такими факторами:

* Авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;

* Значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;

* Авіаційні ризики можуть призвести до катастрофічних і кумулятивним збитків;

* Авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;

* Авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом;

* Для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;

* Авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація вимагає від страховика особливого підходу.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має відповідати певним неодмінною умовою.

Наявність професійно підготовлених фахівців-експертів. Страхова компанія, яка здійснює авіаційне страхування, повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, як правило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед укладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку. Складність сучасної авіаційної техніки та причинно-функціональний зв'язок між елементами сучасної авіаційно-транспортної системи цивільної авіації вимагають від страхової компанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійній основі.

Наявність широкої системи перестрахування. За розмірами страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не лише залучати фінансові можливості національного страхового ринку, а й вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснити без наявності договорів перестрахування з національними страховиками та міжнародними страховими брокерами.

Наявність фахівців міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стикаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєстрації авіаперевізника, країни - власника літака, та країн, громадяни яких постраждали в авіаційну подію. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.

Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика, враховуючи велику акумуляцію ризиків, є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну, або акумульовану, квоту - чітко визначену частку фінансових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування. Визначення частки власного утримання страховика за кожним із видів потребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляції ризику береться до уваги те, що в разі катастрофи (аварії) літака потрібно обов'язково здійснювати виплати як за літак - пошкоджене майно (наприклад, 50% від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5 -7 осіб - 10% від квоти) і за загиблих пасажирів (Ан-24 - 46/48 пасажирських місць, Ту-154 - 168 таких місць - приблизно, 20% від квоти); і за вантаж, прийнятий до перевезення, і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20% від квоти). Зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіонах польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.

Отже, можна виділити такі особливості авіаційного страхування:

* Комплексність (майнове, особисте, відповідальності);

* Великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

* Дію полісів за межами України;

* Значна акумуляція ризиків;

* Необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

Законодавча база авіаційного страхування. Правове забезпечення цього виду страхування дуже різноманітно. Воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналась наша держава; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА); норми внутрішніх законодавчих актів, які регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.

Зауважимо, що серед чотирьох підвидів авіаційного страхування обов'язковою з погляду міжнародних вимог є лише відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами, власниками багажу, вантажу і пошти. В Україні обов'язковість страхування повітряних суден та членів екіпажу встановлено лише внутрішнім законодавством.

Повільне зростання авіаційного ринку і складності з впровадженням нової техніки, незначні обсяги авіаперевезень в Україні гальмують розвиток внутрішнього ринку авіаційного страхування. У свою чергу, страховий ринок у сфері авіації має дуже обмеженими власними можливостями в силу недостатньої капіталомісткості всього ринку і будь-якої страхової компанії цього сегмента зокрема. У даний момент в Україні працює велика кількість середніх і дрібних авіаперевізників, які експлуатують застарілий парк літаків переважно вітчизняного виробництва. У той же час не можна не відзначити і зростання парку західної техніки. Так, станом на 7 жовтня 2004 року Державною службою України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації було видано 94 сертифіката експлуатанта. За даними прес-служби Мінтрансу Україна, на 1 квітня 2004 року кількість пасажирських літаків в Реєстрі цивільних повітряних суден України становило 296, з них придатні до виконання льотних завдань - 146.Такім чином, українські авіакомпанії, що діють в умовах жорсткої конкуренції, вимагають від страховиків оперативності, економічно ефективних рішень та надійності. У той же час іноземні страховики (перестрахувальники) зацікавлені виключно в роботі з найбільшими авіакомпаніями, причому у всіх випадках пропонують тільки стандартні програми, які не завжди відповідають індивідуальним потребам потенційного клієнта. Найкращим шляхом вирішення задачі бачиться спеціалізована страхова фірма, що володіє кваліфікованим персоналом, надійної фінансової базою і спирається на власну програму облігаторного перестрахування, що дозволить пропонувати страхові продукти, в найкращій мірі відповідають запитам кожного конкретного клієнта.

2. Порядок і правила страхування авіаційних ризиків

ПОРЯДОК І ПРАВИЛА проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації затверджені постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 2002 р . № 1535.

Обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає:

* Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажам;

* Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;

* Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

* Страхування повітряних суден;

* Страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Страховиками є юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензії на проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, зареєстровані в уповноваженому органі виконавчої влади в галузі цивільної авіації і які є членами Авіаційного страхового бюро.

Страхувальниками можуть бути українські експлуатанти повітряних суден, повітряні перевізники, які мають право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення, особи, які мають право власності на повітряне судно, та особи, які є замовниками авіаційних робіт.

Факт укладення договору страхування посвідчується страховим полісом (сертифікатом).

Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають внаслідок зобов'язань відшкодовувати в порядку, встановленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку.

Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності у пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення в поіменний список перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.

Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного перебування багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна.

Страховими випадками вважаються:

* Подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю пасажирів;

* Подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження), заподіяну багажу, поклажі, пошті, вантажу.

Страхова сума, встановлена ​​договором обов'язкового страхування, не повинна бути менше:

* За шкоду, заподіяну життю і здоров'ю пасажирів:

а) під час виконання польотів в межах України - суми, еквівалентної 20 000 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченому сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю;

б) під час виконання міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої здійснюються пасажирські перевезення;

* За втрату або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу, - суми, еквівалентної 20 доларам США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожен кілограм ваги;

* За речі (поклажу), які знаходяться у пасажира, - суми, еквівалентної 400 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування.

Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, збитки третім особам, заподіяні під час експлуатації повітряного судна.

Третіми особами вважаються фізичні і юридичні особи (їх майно), не пов'язані із страхувальником договірними зобов'язаннями (в тому числі договором на перевезення) і які не є працівниками страхувальника або не діють за його дорученням.

Страховим випадком вважається авіаційне подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб і майну фізичних та юридичних осіб.

Страхова сума, встановлена ​​за договором обов'язкового страхування, не повинна бути менше, ніж:

* Для польотів, які виконуються у межах України, на повітряному судні з максимальною злітною масою:

а) до 500 кілограмів - 100 000 гривень;

б) від 501 до 1000 кілограмів - 200 000 гривень;

в) від 1001 до 2000 кілограмів - 500 000 гривень;

г) від 2001 до 6000 кілограмів - 1 000 000 гривень;

г) від 6001 до 25 000 кілограмів - 5 000 000 гривень;

д) від 25 001 до 50 000 кілограмів - 25 000 000 гривень;

е) від 50 001 до 100 000 кілограмів - 50 000 000 гривень;

є) від 100 001 до 500 000 кілограмів - 100 000 000 гривень;

ж) понад 500 001 кілограми - 150 000 000 гривень;

* Для міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країн, на території яких виконуються польоти повітряного судна.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати одного відсотка страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

Об'єктом страхування є майнові інтереси, які не суперечать законодавству, пов'язані з життям і здоров'ям членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

Страхувальником є ​​експлуатант повітряного судна.

Прізвища та імена застрахованих осіб вносяться в страховий поліс (сертифікат) або в додаток до поліса (сертифіката), який є його невід'ємною частиною, і засвідчуються підписами і печатками страхувальника та страховика.

Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю і здоров'ю членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу (смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності) під час виконання ними службових обов'язків (з початку передпольотної підготовки до закінчення післяполітних робіт).

Страхова сума, встановлена ​​договором обов'язкового страхування, не повинна бути менше ніж 100 000 гривень за кожну застраховану особу.

Страховик за умови встановлення факту настання страхового випадку відповідно до договору обов'язкового страхування виплачує:

* У разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку - спадкоємцю загиблого (померлого) відповідно до законодавства - 100 відсотків страхової суми;

* У разі встановлення застрахованій особі інвалідності I групи - 100 відсотків, II групи - 80 відсотків, III групи - 60 відсотків страхової суми;

* У разі тимчасової втрати працездатності застрахованою особою за кожну добу - 0,2 відсотка, але не більше 50 відсотків страхової суми.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхування повітряних суден.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням повітряним судном.

Страхова сума, встановлена ​​договором обов'язкового страхування, не повинна бути менше, ніж балансова вартість повітряного судна.

Страховим випадком є ​​повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції.

Повною загибеллю повітряного судна вважається:

* Повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або у разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний;

* потеря воздушного судна в связи с вынужденной посадкой на местность, которая непригодная для взлета воздушного судна, или экономическая нецелесообразность его эвакуации.

* исчезновение воздушного судна бесследно, если воздушное судно, которое выполняло плановый полет в период действия договора обязательного страхования, не прибыло в пункт назначения и мероприятия по его поиску на протяжении 60 суток не дали результатов, или если его поиск официально прекращен до истечения указанного срока, также считается полной гибелью воздушного судна.

Размеры максимальных страховых тарифов на один год для воздушных судов с максимальной взлетной массой до 15 000 килограммов не должны превышать восьми процентов, от 15 001 килограмма и большее - шести процентов, для вертолетов - десяти процентов страховой суммы, определенной договором обязательного страхования.

Страхование работников заказчика авиационных работ; лиц, связанных с обеспечением технологического процесса во время выполнения авиационных работ.

Объектом страхования являются имущественные интересы, которые не противоречат законодательству, связанные с жизнью и здоровьем работников заказчика авиационных работ, лиц, связанных с обеспечением технологического процесса во время выполнения авиационных работ.

Указанные лица считаются застрахованными с момента подъема на борт воздушного судна с целью выполнения ими своих обязанностей до момента выхода из него.

Страхователем является физическое или юридическое лицо, которое является заказчиком авиационных работ и заключило соответствующее соглашение с производителем авиационных работ.

Страховым случаем считается событие, вследствие которого причинен вред жизни и здоровью застрахованных лиц (смерть, инвалидность, временная потеря трудоспособности) во время выполнения ими служебных обязанностей относительно обеспечения технологического процесса при выполнении авиационных работ.

Страховая сумма, установленная договором обязательного страхования, не должна быть меньше чем 100 000 гривен для каждого застрахованного лица.

Страховщик при установлении факта наступления страхового случая единовременно в соответствии с договором обязательного страхования выплачивает:

* в случае гибели или смерти застрахованного лица вследствие страхового случая наследнику погибшего (умершего) в соответствии с законодательством - 100 процентов страховой суммы;

* в случае установления застрахованному лицу инвалидности I группы - 100 процентов, II группы - 80 процентов, III группы - 60 процентов страховой суммы;

* в случае временной потери трудоспособности застрахованным лицом за каждые сутки - в размере 0,2 процента, но не более чем 50 процентов страховой суммы.

Размер максимального страхового тарифа на один год не должен превышать двух процентов страховой суммы, определенной договором обязательного страхования.

На практике широко применяются комбинированные страховые полисы, которые объединяют страхование воздушных судов («авиакаско») и страхование различных видов ответственности, связанной с их эксплуатацией. При этом чаще всего используются условия, разработанные на лондонском страховом рынке.

В середине 1960-х годов получает распространение страхование космической техники, которое выделилось из страхования воздушных судов. Поэтому многие положения последнего с учетом существующей специфики применяются и при страховании космических объектов.

Страхование космической техники (ракеты-носителя, разгонного блока, космического аппарата и др.) производится на различных этапах ее нахождения: на стадии производства, транспортировки на территорию космодрома, предстартовой подготовки, запуска, эксплуатации и возвращения на Землю. Страховая защита техники на стадии производства и транспортировки во многом строится на условиях страхования имущества от огня и страхования грузов. Страхование на этапе предстартовой подготовки проводится на случай гибели или повреждения техники на территории космодрома во время хранения, сборки в монтажно-испытательном комплексе, предстартовой подготовки бортовой аппаратуры и проведения других подготовительных операций. На этом этапе обязательства страховщика по возмещению ущерба начинаются с момента доставки техники на территорию космодрома и заканчиваются в момент отрыва ракеты-носителя от стартовой площадки.

Страховая защита на стадии запуска и вывода космической техники на орбиту предусматривает возмещение убытков вследствие ее гибели или повреждения в результате произведенного запуска. Ущерб может наступить вследствие неполадок пусковой установки, выхода из строя контрольных систем, недостижения спутником надлежащей орбиты и т. п. При эксплуатации техники на орбите может быть причинен ущерб в случае непредвиденного сокращения срока ее службы вследствие нарушения работоспособности источников питания, потери ориентации спутника, отказа каналов связи и др. Срок страхования устанавливается, как правило, на один год с момента ввода техники в эксплуатацию. Однако возможно продление договора на новый срок с необходимым изменением условий страхования. При наступлении страхового случая размер возмещения зависит от того, насколько техника теряет свои функциональные возможн


Переглядів: 7112 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (13)

Переглядів: 2251 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)



Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2024