RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 транспортне страхування 


Суттєвість страхування перебуває в формуванні певного грошового (страхового) фонду і його розподілу по відшкодуванню шкоди (збитків) його учасниками при нещасних випадках (ДТП), стихійних лихах і інших обставинах, передбачених умовами договору страхування.

В страхуванні беруть участь дві сторони: страховик, що формує страховий фонд і страхувальник (юридичні і фізичні особи), що беруть участь в створенні страхового фонду, оскільки він створюється шляхом певної суми страхових внесків (страхових платежів) і між ними розподіляється сума відшкодування понесеної шкоди. В тих випадках, коли договором страхування передбачена відповідальність страхувальника за шкоду, нанесену третім особам, ця шкода компенсується також з страхового фонду.

На протязі року або будь-якого іншого проміжку часу число одержувачів відшкодування з страхового фонду за понесену шкоду звичайно менш числа страхувальників, т.е. учасників фонду. Тому страховик має можливість відшкодовувати повністю або частково, в залежності від умов страхування, збитки тим учасникам страхових відношень, що їх понесли. Таким чином, чим більше страхувальників залучено до даного виду страхування, тих будуть менші суми внесків кожного страхувальника - учасника фонду, оскільки в формуванні фонду беруть участь всі страхувальники, а відшкодування збитків здійснюється тільки постраждалим особам. Суми відшкодування збитків окремого страхувальника звичайно в багато раз перевищують сплачені їм страхові внески. Однак, як показує страхова практика, майже кожний страхувальник з течією часу несе ті або інші збитки від різних випадковостей, тому він в цьому випадку своєю участю гарантований від крупної шкоди в страховому фонді. Економічна суттєвість страхування полягає в тому, що збитки розкладаються на багатьох страхувальників, а їхні внески порівняльно невеликі для кожного з них. Різниця між сумою зібраних страхових внесків і сумою виплачених збитків складає дохід страховиків. Частина цього доходу використовується для превентивних заходів по запобіганню страхових випадків, друга частина надходить в державний бюджет, а третя частина є прибутком страховий компанії.

Страхування, як засіб відшкодування матеріальних втрат від несприятливих природних і соціальних явищ, виконує таким чином триєдину функцію: забезпечує економічні інтереси окремої людини, трудового колективу і суспільства в цілому.

Справа в тому, що кожний індивідуальний громадянин навряд чи в умовах ринкових відносин зможе мати достатні грошові резерви на випадок крупного ремонту або повного відновлення свого майна, відшкодування шкоди або шкоди здоров’ю і майну третіх осіб при настанні нещасних випадків. Такі затрати, наприклад, при дорожньо-транспортних пригодах, можуть скласти для винної сторони декілька тисяч гривен. Трудовий колектив, такий, як акціонерне товариство, товариство або державне підприємство, також не зацікавлений в зберіганні вільних ліквідних коштів для відшкодування можливих збитків, що виникають при загибелі або пошкодженні матеріальних цінностей, що належать йому,  і виплати грошових компенсацій особам, постраждалим в результаті нещасних випадків по вині даного трудового колективу або його членів.

Зацікавлене в розвитку страхових відношень все суспільство в цілому, виразником інтересів якого виступає держава. З одного боку, суспільство зацікавлене в повному відновленні втрачених або пошкоджених матеріальних цінностей своїх громадян і трудових колективів, що є основою добробуту держави, а з іншої - в тому, що відшкодування затрат заподіяної шкоди відбувається повністю за рахунок страхових фондів, а не суспільних ресурсів, що формуються за рахунок платників податків. Ці обставини породжують соціальні потреби в страхуванні.

Формою задоволення економічної потреби в страховому покритті є, як відомо, страховий інтерес, що може бути таким чином індивідуальним, суспільним, колективним або суспільним.

Імовірний характер нещасних випадків - ризиків - наприклад ДТП і їхніх наслідків, породжує певне розірвання між об'єктивною наявністю страхового інтересу і його усвідомленням суб'єктом страхових відношень - страхувальниками. Однак саме страховий інтерес сприяє виникненню і розвитку різних видів страхування, однім з яких є автострахування. Це страхування забезпечує відшкодування матеріальних втрат, що виникають у окремої сім’ї в результаті ДТП, або у трудових колективів, або шкоди, завданої ними третім особам. За формами страхування воно поділяється на обов'язкове і добровільне. Страхування цивільної відповідальності (а саме - відшкодування шкоди третім особам в результаті ДТП) визначене суспільними потребами і може визнаватися такими державою шляхом законодавчого введення його обов'язковості, а індивідуальний і колективний страховий інтерес звичайно охоплюється добровільними виглядами страхування.

Таким чином, відмінності в рівні визнання страхових інтересів і потреб відображаються і на засобах правового регулювання страхових відносин. Обставини, що вимагають проведення обов'язкового страхування, встановлюються для страхових організацій і страхувальників законом, а пов'язані з добровільним страхуванням - договором між страхувальником і страховиком.

Суттєвість договірних відносин полягає в тому, що кожний з учасників договору на основі цивільного законодавства з урахуванням товарно-грошових відносин є рівноправним суб'єктом, і це дозволяє визначити не тільки економічні, але і правові основи страхування. Правова рівність учасників договору страхування означає, що страхувальник і страховик несуть один перед одним певні зобов'язання продавця, що передбачаються договором страхування. Що стосується економічного аспекту, то страховик за рахунок страхових платежів страхувальників формує страховий фонд і забезпечує функціонування страхової організації на комерційній основі, страхувальникам страховий фонд потрібен для грошової компенсації шкоди або матеріальної допомоги в випадку настання несприятливих подій, передбачених договором страхування.

Страхування носить звичайно еквівалентний характер і складає собою певний баланс між обсягом страхових платежів, що надходять і обсягом страхового відшкодування, що виплачується. Це вимагає систематичного уточнення розміру платежів, які проводяться страхувальником і обліку рівня імовірності страхових подій. В підтриманні еквівалентності зацікавлені як страхувальники так і страховики.

Договірні відносини між страховиком і страхувальником в якості рівноправних осіб не порушуються як при добровільному, так і при обов'язковому страхуванні. "Обов'язковість” вступу в певне страхове відношення диктується кожному з них законом, однак умови страхування, розмір страхових премій і страхового відшкодування визначаються самостійно суб'єктами договірних відносин.

Страхування складає, таким чином, особливі договірні економічні відношення між фізичними і юридичними особами, з одного боку, а з іншого - організаційними структурами, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.

Світова практика не виробила більш економічного і раціонального механізму захисту інтересів власників майна, ніж страхування. І, певно, що в наших умовах з розвитком ринкових відносин, приватизацією власності, розширенням підприємницької діяльності, скороченням частки державних структур в покритті збитків, пов'язаних з виробничою діяльністю або інтересами громадян, потреба в страхуванні буде зростати, а в сферу діяльності страхових відношень будуть втягуватися всі нові і нові об'єкти і суб'єкти. Це в свою чергу вимагає вдосконалення організаційного і економічного механізму управління страховою справою.

Світова практика і історія нашої країни показує, що страхування в умовах ринку є суттєвою частиною фінансово-кредитного механізму, який сприяє розвитку ринкових відносин.

Як показав хід проведення реформ в Україні та інших країнах СНД, для успішної їх реалізації важливо зберегти механізм інтеграції господарських і економічних зв’язків, які склались до розвалу СРСР. Це в більшій мірі відносить до автотранспортного страхування, взаємодії в перестраховувальних операціях і т.д. Для цього 25 лютого 1993 року між страховиками Росії (Росгосстрах), України ("Оранта”), Казахстану (Госкомстрах) і страховими компаніями інших країн СНД було підписано угоду, яка передбачала визначені напрями сумісної діяльності, які реалізуються шляхом заключення багатосторонніх угод. До напрямів сумісної діяльності віднесено: уніфікацію страхового законодавства, обмін інформацією з приводу страхової діяльності, здійснення посередницьких послуг по страхуванню автотранспорту і вантажів та інші питання.

 

Види автотранспортних ризиків і умови страхування.

В автострахуванні до об'єктів страхування відносять: страхування "автокаско", страхування цивільної відповідальності; страхування від всіх ризиків; страхування експортно-імпортних вантажів; страхування вантажів при перевезеннях в внутрішніх повідомленнях; страхування від нещасних випадків при ДТП.

Для автострахування характерно різноманіття типів транспортних засобів, як об'єктів страхування: легкові автомобілі приватних володарів; автотранспортні засоби загального користування; транспортні засоби, що використаються в сільському і лісному господарстві; спеціальні транспортні засоби (швидка допомога, пожежні автомобілі, автомобілі по прибиранню і поливанню вулиць і т.п.); автомобілі по торгівлі товарами, а також мотоцикли, інвалідні коляски, мопеди, моторні човни і т.п., а також широка різноманітність вантажів, що перевозяться з  районів транспортування і місць призначення.

Транспортні засоби можуть бути застраховані на наступних умовах:

Повне страхування (страхування від всіх ризиків). Цей вид страхування надає найбільш широке страхове покриття. Воно передбачає відшкодування страхувальнику збитків, викликаних втратою або пошкодженням транспортного засобу, що застрахувався, фізичними травмами людей і пошкодженням майна третьої сторони. При страхуванні автомобілів приватних володарів цей вигляд страхування, окрім вищезазначених ризиків, включає відшкодування бенефіціару в випадку смерті страхувальника всієї капітальної суми, при фізичних каліцтвах - витрат на його лікування, а також покриття збитків, завданих багажу і іншим предметам, які знаходились в салоні автомобіля.

Страхування тільки громадянської відповідальності. Це страхування покриває матеріальну відповідальність страхувальників за смерть або фізичні травми третім особам в результаті ДТП на автомобільних дорогах.

Страхування "Автокаско" - це страховий захист від будь-яких збитків, що можуть виникнути в результаті пошкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу або окремих його частин при настанні омовлених в страховому полісі випадків. Страхування "автокаско" звичайно проводиться в добровільній формі і їм можуть бути охоплені всі види транспортних засобів, які знаходяться в експлуатації, а саме - вантажні і спеціальні автомобілі, тягачі і автобуси, легкові автомобілі і причепи до них, трактори, мотоцикли і т. П.

В автострахуванні використовується декілька різновидів договорів страхування, що передбачаються різноманітні обсяги страхового покриття можливих ризиків, від повного до часткового страхування "автокаско". При повному страхуванні "автокаско" володарю транспортного засобу надається страховий захист від збитків, що виникли в результаті пошкодження об'єкту, що застраховано внаслідок аварії, зіткнення з будь-яким іншим предметом, пожежі, самозаймання, вибуху, дії непереборної сили або стихійного лиха, крадіжки, інших протиправних дій третіх осіб і т.д., за винятком збитків, що мають експлуатаційний характер.

При страхуванні автотранспортних засобів на умовах часткового "автокаско" страхове покриття надається звичайно в наступних випадках: пожежа, вибух двигуна, протиправне викрадення, пошкодження транспортного засобу при викраденні, бій скла, стихійне лихо і т.п.

В страховій практиці існують деякі відмінності в ступені охоплення можливих ризиків, наприклад, в покриття можуть враховуватись або не враховуватися збитки, пов'язані з пошкодженням багажу в салоні автомобіля, і багато страхових компаній не надають страхового захисту в випадку використання засобу транспорту за кордоном без повідомлення страховика.

Договір на повне і часткове страхування "автокаско" може заключатись на необмежений час, а страховий поліс бути дійсним до тих пір, доки одна з сторін не розірве договір або він не втратить своєї сили, наприклад, із-за несплати страхового внеску або в випадку, коли договір дійсний на території країни, а володар автомобіля від’їхав за її межі.

При страхуванні "автокаско" діє умова добровільної, а інколи і обов'язкової участі страховика в відшкодуванні збитків або так звана "франшиза". В цьому разі страхове відшкодування зменшується на величину власної участі страховика і припускає звільнення страховика від відшкодування збитків, не що перевищують певного розміру, наприклад, 5-10% страховий суми.

Франшиза може бути безумовною або умовною, що означає, в першому випадку, обов'язковий виняток з суми страхового відшкодування частки власної участі страховика поза залежністю від його вини, а в другому випадку, в залежності від його вини в збитках, нанесеному майну, що застраховане.

Застосування франшизи не знижує ефективності страхового захисту інтересів володарів засобів транспорту, оскільки виняток з страхового покриття невеликих сум не може істотно відбитися на матеріальних інтересах страховиків. Разом з тим страхування з франшизою позбавляє страхові компанії від необхідності врегулювання незначних збитків, а також є превентивною мірою по зменшенню числа страхових випадків.

По умовам страхування "автокаско" звичайно не відшкодовуються збитки, що явились слідством умислу страховика, членів його родини або інших осіб, в розпорядженні яких знаходився транспортний засіб; при експлуатації зламаних автомобілів або водінні засобів транспорту особами, які знаходяться в стані алкогольного сп'яніння, а також під впливом наркотиків; при використанні об'єкту страхування в меті навчання водінню або для участі в змаганнях і іспитах; при природному зносі транспортного засобу або його окремих вузлів, деталей; в результаті військових дій і їхніх наслідків, а також при народних заворушеннях або страйках; конфіскації, реквізиції, арешту, знищення засобів транспорту по розпорядженню і т.п.

Сума страхового покриття, його умови і обмеження вказуються в страховому полісі, з яким страхувальник повинен уважно ознайомитися, бо незважаючи на збіг загальних принципів автострахування, в договорах страхування можуть бути деякі відмінності, в частковості, в відношенні франшизи, перерахування ризиків, по яким не відшкодовуються збитки, лімітів страхового відшкодування і т.п.

Транзитне страхування. Договір по даному вигляду страхування заключається на термін до 30 днів при покупці транспортного засобу для забезпечення страхового захисту на час перегону автомобіля до місця призначення. Страхування автомобілів при їхньому ремонті, парковці і гаражному зберіганні. Володарі автотранспортних майстерень, гаражів і парківних стоянок звичайно несуть відповідальність за цілість автомобілів своїх клієнтів. Для забезпечення своїх інтересів вони можуть укладати два види страхування:

На час транспортування автомобіля в майстерню, гараж або на стоянку (якщо автомобілі не доставляють безпосередньо його володарі);

На час знаходження автомобіля в своєму володінні (на відповідальності) від різноманітних ризиків, в тому числі і по відповідальності перед третіми особами.

При страховому випадку страховики відшкодовують витрати по переміщенню автомобіля до ремонтної майстерні і доставці його страховику після ремонту. При крадіжці або пошкодженні автомобіля в гаражі або на стоянці страхове відшкодування одержує володар гаражу або стоянки.




Переглядів: 3567 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (5)

Переглядів: 1549 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2019