RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 недержавне соціальне страхування 


З метою розширення бази соціального захисту населення заохочуються різні види недержавного (приватного) соціально­го забезпечення, основу якого становить недержавне пенсійне забезпечення.

Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні регламентуються Законом України від 9 липня 2003 р. "Про недержавне пенсійне забез­печення". Розрізняються три типи недержавного пенсійного забезпечення: 1) забезпечення пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пен­сійних фондів та вкладниками таких фондів; 2) забезпечення страховими організаціями шляхом укладення договорів стра­хування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалід­ності або смерті учасника фонду; 3) забезпечення банківськи­ми установами шляхом укладення договорів про відкриття пен­сійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних за­ощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

 

У свою чергу, недержавні пенсійні фонди поділяються на такі види: 1) відкриті пенсійні фонди; 2) корпоративні пенсійні фонди; 3) професійні пенсійні фонди. Відкриті пенсійні фонди за­сновуються будь-якими юридичними особами (банками чи стра­ховими компаніями) для широкого кола учасників, які залуча­ються через мережу відділів пенсійного фонду або агентів. Усі внески до фонду йдуть у "спільний казан" та інвестуються. На індивідуальному рахунку кожного учасника враховується сума внесків та належні йому частки інвестиційного доходу на пенсійні активи фонду мінус адміністративні витрати. Корпора­тивні пенсійні фонди створюються роботодавцями або групами роботодавців для своїх працівників. Як і у відкритих фондах, внески, сплачені до корпоративних фондів на користь працівників або самими працівниками, складаються разом і інвесту­ються. На індивідуальному пенсійному рахунку учасника відо­бражається сума внесків та належна йому частка інвестиційного доходу. Адміністративні витрати корпоративних пенсійних фондів можуть фінансуватися роботодавцями, і в цьому разі во­ни не вираховуються із накопичень, належних учаснику. Про­фесійні пенсійні фонди аналогічні корпоративним фондам за винятком того, що їх засновують не роботодавці, а об'єднання юридичних осіб або громадян за родом їх професійної діяльності для членів таких професійних об'єднань. Учасниками відкри­тих недержавних пенсійних фондів є будь-які фізичні особи, а учасниками професійних — громадяни, об'єднані за професій­ною ознакою. Корпоративні фонди створюються роботодавцями виключно для своїх працівників.

 

Видами пенсійних виплат є: 1) пенсія на визначений строк; 2) одноразова пенсійна виплата. Пенсія на визначений строк розраховується, на строк не менш як десять років від початку здійснення першої виплати. Одноразова пенсійна виплата мож­лива в разі критичного стану здоров'я, коли сума на рахунку є замалою чи учасник виїжджає за межі України на постійне проживання. Гроші, накопичені учасником системи недержав­ного пенсійного забезпечення, є його власністю. У разі смерті ці кошти успадковуються.

 

Фінансові установи зараз пропонують такі форми заоща­джень на старість: 1) депозитний рахунок, відкритий у банківській установі; 2) пай в інститутах спільного інвестування; 3) дохід за корпоративними цінними паперами (акції, облігації, векселі) у вигляді дивідендів, відсотків та від спекуляцій на різницях курсів купівлі-продажу самостійно або через інвес­тиційні компанії фондового ринку; 4) валюта й операції з нею через дилінгові компанії; 5) поліси у страхових компаніях, що укладають договори про накопичувальне страхування життя та пропонують сплачувати страхові внески і після настання виз­наченого віку одержувати щомісячну ренту у вигляді пенсії; 6) казначейські зобов'язання або інші цінні папери, дохід за якими гарантується державою або місцевою владою; 7) дохід від вкладення грошей у нерухомість (житло, дачі, гаражі, зе­мельні ділянки), вироби з дорогоцінних металів, антикваріат тощо.

 

За місцем роботи створюються спеціальні соціальні фонди для надання матеріальної допомоги своїм працівникам, утри­мання соціальної інфраструктури, придбання путівок до сана­торіїв та будинків відпочинку, здійснення доплат до пенсій, надання цільових одноразових допомог пенсіонерам тощо. Підприємства споруджують пансіонати для своїх одиноких працівників-пенсіонерів, будують для людей похилого віку спеціалізовані житлові комплекси. Потужні організації в наш час пожвавили роботу в цьому напрямі.

 

Особливим видом недержавного соціального забезпечення є благодійництво, що здійснюється з метою досягнення еконо­мічної стабільності і соціальної амортизації. Обов'язок більш заможних членів суспільства допомагати менш забезпеченим, які перебувають за межею бідності. Під благодійництвом розу­міють добровільну безкорисливу пожертву фізичних і юридич­них осіб особам, які потребують матеріальної та іншої благо­дійної допомоги. Благодійництво здійснюється з метою по­ліпшення матеріального становища, сприяння реабілітації ма­лозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потре­бують піклування, а також надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.

 

Різновидом благодійництва є гуманітарна допомога, тобто цільова адресна безоплатна допомога, яка надається з гуман­них мотивів особам, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, тяжкою хво­робою та ін. Найчастіше гуманітарна допомога надається орга­нам соціального захисту населення для подальшого розподілу між відповідними категоріями громадян.

 

В Україні передбачається запровадити всі види соціального страхування. Держава повинна створити умови для широкої участі суб'єктів, що надають послуги із соціального страхуван-ня , без переваг окремим страхувальникам залежно від форм влас-. ності, організаційно-правових форм тощо. Страхувальникам потрібно дати можливість надавати необмежену кількість послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх по-тенційних отримувачів.

Згідно із Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР до добровільного особового страхування на-лежать такі види:

— страхування життя;

— страхування від нещасних випадків;

— страхування додаткової пенсії;

— медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

— страхування здоров'я на випадок хвороби;

— страхування медичних витрат.

Поряд із особовим страхуванням забезпеченням соціального захисту населення займається недержавне соціальне страху-вання. В умовах реформування системи соціального страхуван-

ня відбувається становлення недержавного пенсійного забезпе-чення та добровільного медичного страхування.

Держава підтримує і розвиває державні види соціального страхування. Стосовно недержавного соціального страхування, то тут наявні негативні моменти, і його зростання відбувається повільно. Вчені вказують на дві причини такого стану. Перша полягає в тому, що недержавне соціальне страхування не витри-мує конкуренції з державним через нерівність первісних умов на ринку, в яких усі види державного страхування є обов'язко-вими. Друга причина полягає у слабкій довірі потенційних суб'єктів до компаній, які надають послуги зі страхування, що пов'язане з так згзаним «трастовим» періодом розвитку цього сек-тора економіки. З метою подолання недовіри влада повинна за-провадити раціональні правила діяльності на ринку та механізм ефективного контролю для державних і недержавних компаній. Це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надан-ня послуг із соціального страхування.

8.2. Недержавне пенсійне забезпечення

Недержавне пенсійне забезпечення має яскраво визначену соціальну спрямованість і дозволяє вирішити такі завдання:

— забезпечити додатковий до державного соціальний захист населення;

- розширити інвестиційні можливості національної економі-ки.

Для держави такий вид пенсійного забезпечення є одним із засобів залучення фінансових ресурсів, які можуть інвестуватися на тривалі терміни у певні проекти. Активи пенсійних фондів є фундаментом фондового ринку.

Недержавне пенсійне забезпечення є важливою складовою частиною системи накопичувального пенсійного страхування. Воно грунтується на засадах добровільної участі громадян, ро-

ботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопи-чень із метою отримання додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за раху-нок відрахувань та інвестиційного доходу, нарахованого на них.

Становлення системи недержавного пенсійного забезпечен-ня в Україні відбулось у 1992 р. В цей час декілька громадських організацій, трастів та акціонерних товариств заснували перші недержавні пенсійні фонди з метою доповнення системи дер-жавного пенсійного страхування. У 1995 р. кількість недержав-них пенсійних фондів в Україні зросла до 21. Серед найбільших недержавних пенсійних фондів були «СПАС» (Київ), «Добро-бут» (Київ), «Печерський» (Київ), ПФ банку Україна (Київ), «Укоопспілка» (Київ), «Європейський» (Харків), «Оберіг» (Харків). Статутний капітал недержавних фондів становив 20-30 тис. грн. Кількість вкладників оцінювалась на рівні 500-700 тис. осіб, а сума активів — майже в 1,5 млн. доларів США.




Переглядів: 3490 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (4)

Переглядів: 1518 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2019