Страхування життя - підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям за-страхованого, що здійснюється на підставі добровільно укладено-го договору між страховиком і страхувальником.

Згідно з Законом № 2745, страхування життя передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату відповідно до до-говору страхування у разі смерті застрахованого, а також, якщо це передбачено договором страхування, в разі його дожиття до закін-чення строку дії договору і / або досягнення ним визначеного в дого-ворі віку. Умови страхування життя можуть передбачати і обов’язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку із застрахованою особою і/або її хворобою. Якщо при настанні страхо-вого випадку передбачаються регулярні довічні виплати (страхуван-ня довічної пенсії), у договорі неодмінно має передбачатися ризик смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії дого-вору страхування і першою страховою виплатою з-поміж довічних страхових виплат. В інших випадках неодмінно має передбачатися ризик смерті застрахованої особи протягом усього строку дії догово-ру страхування життя. Підвищені також вимоги до розміру статутно-го фонду страховиків, які займаються страхуванням життя. Він має становити 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом НБУ [ 2].

Принагідно зазначимо, що страхування життя в Україні тільки починає розвиватися хоча в багатьох країнах світу воно є найпоши-ренішим серед видів страхування. Компанії, які здійснюють страхування життя, забезпечують внутрішні довгострокові інвестиції в ро-змірі 5-7% ВВП країн з високим рівнем добробуту населення. У Франції, наприклад, із загальних інвестицій страховиків у розмірі 701 млрд євро 87% припадає на страховиків із страхування життя. Загалом у країнах з розвиненою ринковою економікою обсяг опера-цій зі страхування життя відповідає обсягу операцій із загального (ризикового страхування, а в ряді країн перевищує [38, с.141].

В Україні страхування життя тільки починає активізуватись і має значні перспективи в своєму розвитку який стримує не лише відсут-ність коштів у населення, а й недовіра як до конкретних компаній, що здійснюють такий вид страхування, так і загалом до всієї сфери страхування.

За станом на 1 січня 2002 р. в Україні зареєстровано й ліцензовано на здійснення страхування життя 18 страхових компаній (було 12 стра-ховиків), серед яких „Дска-Лайф” (Донецьк) „Оранта-Життя” (Київ), „Терен-Життя” (Тернопіль). У табл. 3.1 наведено показники діяльності деяких страхових компаній зі страхування життя за 2003 рік.

ТаблицяЗ.1 Показники діяльності страхових компаній зі страхування життя за підсумками 2003 p.*

Активізація діяльності компаній на страховому ринку зі стра-хування життя зрозуміла: адже такі компанії займають на ринку капіталу унікальне положення. Причини цієї унікальності поля-гають у тому що:

1)         компанії, які укладають договори страхування життя стра-хування, на відміну від інших фінансових інститутів, мають мож-ливість залучати вільні засоби страхувальників під менший відсо-ток, тому що таке залучення відбувається на підставі забезпечен-ня страхового захисту;

2)         договори страхування життя укладаються на тривалий те-рмін, зобов'язання по виплатах віддалені в часі, їх можна з вели-кою імовірністю прогнозувати.

Страхування життя передбачає одноразову або розстроче-ну виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій:

-          дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування;

-          смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії дого-вору страхування (або рішення суду про оголошення застрахова-ної особи померлою);

- досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсій-не страхування) або віку, визначеного договором страхування (ва-ріант "дожиття").

Як видно з переліку страхових подій, страхові виплати за ни-ми мають становити повну страхову суму. Часткових виплат стра-хової суми (як у страхуванні від нещасних випадків і медичному страхуванні) договори страхування життя у своєму класичному вигляді не передбачають. Але насправді в нашій країні і за кордо-ном поширена практика поєднання в одному страховому полісі двох видів страхового покриття: характерного для договорів стра-хування життя і характерного для договорів страхування від не-щасних випадків. Отже, до обсягу відповідальності за довгостро-ковими договорами страхування життя, крім дожиття й смерті, включається також втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку (травмування, гострого отруєння тощо). Такий комбінований поліс із страхування життя передба-чає, крім виплат повної страхової суми за фактом дожиття або смерті, виплату частки страхової суми за фактом тимчасової або постійної втрати працездатності.

Якщо розглядати особливості страхування життя, то серед них можна відзначити довгострокове страхування. Згідно з діючими вимогами, договір страхування життя має бути укладений на термін, не менший ніж три роки. Форма страхування виключно добровільна. Неодмінною умовою договору є накопичення страхової суми, пове-рненість страхових платежів у вигляді викупної суми в разі достро-кового припинення дії договору страхування, за діючими договора-ми страхування життя існує можливість отримати довгострокові кре-дити на будівництво житла в межах накопичених викупних сум. Особливістю є також використання в актуарних розрахунків даних таблиць смертності.

Щодо накопичення страхової суми, то воно зумовлено сукупніс-тю ризиків, на випадок настання яких укладається договір страху-вання життя. Вище уже розглядалось, що відповідальність страхової компанії настає в разі смерті страхувальника в період дії договору страхування або в разі дожиття до закінчення терміну страхування. Отже, в будь-якій ситуації страхова компанія зобов'язана буде випла-тити страхову суму бо іншої події зі страхувальником (застрахова-ним) не може відбутися. Неминучість (100-відсоткова достовірність)

настання страхового випадку і зумовлює накопичувальний характер страхування, що здійснюється згідно з Законом № 2745 з урахуван-ням 4-відсоткової норми доходності.

Сутність і порядок страхування життя

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Питання 1. Як ви розумієте поняття «страховий тариф» і «методика актуарних розрахунків»

Страховий тариф - це процентна ставка страхової премії з одиниці страхової суми. Він визначається шляхом множення базового тарифу на поправочні коефіцієнти, значення яких залежать від умов страхування.

Страховий тариф складається з нетто-ставки і навантаження.

Нетто-ставка - основна частина страхового тарифу, що використовується для формування страхових резервів і виплат. Нетто-ставка відбиває ступінь ризику страховика за договором страхування. Нетто-ставка складається з основної частини та ризикової надбавки.

Навантаження - частина страхового тарифу, призначена для покриття витрат на проведення страхування, формування запасних фондів по ризикових видах страхування, фінансування заходів з попередження стихійних лих, нещасних випадків, пожеж, аварій і т.п.

По обов'язковому страхуванню страхові тарифи встановлюються законом, а з добровільного - правилами страхування.

По майновому страхуванню за основу страхових тарифів приймається фактична або ймовірна ступінь схильності майна страхових подіях. Страхові тарифи розрізняються: видами майна до обсягу страхової відповідальності, спеціалізації діяльності підприємств і організацій; вони можуть диференціюватися за територіальним та іншими ознаками.

У структурі базового тарифу автоКАСКО на ризик «Викрадення» припадає приблизно 25%, інші 75% припадають на «Збитки».

Базовий тариф автоКАСКО залежить від марки і моделі ТЗ, його вартості, а також від вартості запасних частин та ремонту, року випуску ТЗ, статистики викрадень. Для нових легкових іномарок він становить 6-12%, для вітчизняних 9-14%. Зі збільшенням вартості ТЗ базовий тариф убуває, зі збільшенням року випуску ТЗ - зростає.

Підсумковий тариф автоКАСКО залежить насамперед від віку і стажу водіїв. За статистикою, до 80% виплат СК складають збитки молодих і недосвідчених водіїв, яким доведеться заплатити на 20-80% дорожче. Досвідчений водій зі стажем отримає знижку в 5-15%. Деякі СК можуть збільшити тариф на 10%, якщо кількість водіїв більше 3-х або застосувати максимальний коефіцієнт у випадку необмеженого числа водіїв (коли страхувальник-фізична особа).

Можливо значно знизити тариф на 5-50% при страхуванні з франшизою (в автострахуванні зазвичай використовується безумовна франшиза) - неоплачуваної СК частини збитку. Як правило франшиза має точно фіксований розмір (наприклад 200 $) або виражена в% від страхової суми. Наявність франшизи в договорі автоКАСКО дозволяє позбутися від дрібних розглядів, заощаджуючи час і нерви.

Тариф залежить від типу страхової суми (Неагрегатна або агрегатна). Неагрегатна сума - це сума, яка залишається незмінною на весь термін дії договору і не зменшується в разі заявлених збитків. Агрегатна - це зменшення страхової суми в разі виплат на суму зроблених виплат, при цьому вона може бути відновлена ​​до первісної за додаткову плату. Договір автоКАСКО з Неагрегатна страховою сумою більш вигідний для страхувальника, ніж з агрегатної, тим більше, що тариф у цьому випадку відрізняється всього на 3-5%.

Тариф автоКАСКО також залежить від того на якій СТОА буде ремонтуватися ТЗ, як правило ремонт у офіційного дилера обійдеться на 15-20% дорожче. Ще 10-25% доведеться додати за поліс, якщо страхувальник захоче ремонтувати пошкоджений ТЗ на СТОА з якою немає договору у СК.

Якщо автомобіль страхується вже не перший рік, то тариф буде визначатися в залежності від кількості страхових випадків та розміру виплаченого страхового відшкодування за минулий термін договору за системою бонус-малус.

Бонус-малус - система знижок до базисної тарифної ставки, за допомогою якої страховик зменшує страхову премію (на термін не менше одного року), якщо відносно об'єкта страхування не спостерігалася реалізація страхового ризику; система надбавок до базисної тарифної ставки, якщо відносно об'єкта страхування виявилася реалізація страхового ризику.

При беззбиткової проходженні договору дається знижка в 10-15% за кожен рік. Якщо СК виробляла виплати за полісом, то його вартість може зрости на 10-50% (аж до відмови у страхуванні).

Деякі СК надають знижки 5-10% у разі, якщо ТЗ було до цього застраховане в іншій СК при наданні довідки про відсутність збитків, а також для різних пільгових категорій страхувальників, співробітників своїх корпоративних клієнтів і учасників дисконтних програм.

Як правило можливе зменшення тарифу на 5%, при наявності у страхувальника іншого чинного поліса КАСКО або будь-якого добровільного поліса в тій же СК (наприклад страховки будинку).

Тариф залежить від терміну страхування, від регіону реєстрації ТЗ.

У СК існують різні цілорічні та сезонні спільні спеціальні програми з автосалонами та банками з вигідними умовами страхування.

Додаткове обладнання ТЗ (зокрема його найбільш вразлива частина - аудіо та відео системи) зазвичай страхується за підвищеним фіксованим тарифом приблизно 15%.

Збільшити низькі ліміти відповідальності за ОСАЦВ (4,5-6 тис. $, - по майновому збитку, 6-9 тис. $ - по збитку життя і здоров'ю) можна, застрахувавши ДГО - добровільне страхування цивільної відповідальності. Можливе збільшення ліміту до 10-100 тис. $ за тарифом 0,12-0,25% (для легкових авто). Іноді СК наполягає, щоб поліс ОСАЦВ купувався в цьому випадку у неї ж. Застрахувати свою відповідальність на великі суми (до 1млн $) дещо складніше ...

Тариф по страхуванню від нещасного випадку з водієм та пасажирами ТЗ в результаті ДТП, що призвів до травми, інвалідності або смерті зазвичай складає 0,3-0,65% від страхової суми, яка встановлюється на кожне посадкове місце або на весь салон (паушаль). Як правило страхова сума на одну людину без довідок про доходи не перевищує 10 тис. $.

Методологія актуарних розрахунків - це сукупність економіко-математичних та ймовірнісно-статистичних методів розрахунків. Вперше термін «актуарії» вжито у 1762 р. в Лондоні в Товаристві страхування життя і виживання.

Актуарні розрахунки страхових тарифів (тарифних ставок) виробляються на основі методології актуарної оцінки ризиків та ймовірностей настання страхових випадків. Питання актуарних розрахунків займають центральне місце в діяльності будь-якого страховика. Їх значення визначається тим, що страховик, як правило, проводить ряд різних за змістом і характером видів страхування, які вимагають адекватного математичного вимірювання прийнятих за договорами зобов'язань. При обчисленні страхових внесків та страхових виплат їх розміри (в цілому для республіки, по окремих регіонах, районах, селищах, турорганизации і т. п.) повинні змінюватися в ієрархічних структурах з різними умовами ризикових ситуацій у часі і просторі.

У практиці актуарних розрахунків широко використовується страхова статистика. Вона являє собою систематизоване вивчення і узагальнення найбільш масових і типових страхових операцій, вартісних показників, що характеризують страхову справу. При цьому чим більше число об'єктів спостереження, тим точніше оцінка ймовірності настання того чи іншого випадку, тому що лише у великій сукупності вибірок діє і дає прийнятні результати закон великих чисел.

Зміст закону великих чисел полягає в тому, що при великій кількості випадкових явищ (більше 10) їх середній результат (середнє арифметичне) практично перестає бути випадковим і може бути передбачений з великою визначеністю. При цьому середнє арифметичне випадкових величин буде приблизно дорівнює їх математичного сподівання.

Процес розробки та обгрунтування страхових тарифів називається тарифною політикою, під якою розуміється цілеспрямована діяльність страховика по встановленню, уточненню та впорядкування страхових тарифів в інтересах успішного, беззбиткового розвитку страхування. Базується вона на таких основних принципах:

• еквівалентність страхових відносин страхувальника і страховика;

• доступність страхових тарифів для широкого кола страхувальників;

• стабільність розмірів страхових тарифів протягом тривалого часу;

• розширення обсягів страхової відповідальності (страхового покриття);

• самоокупність і рентабельність страхових операцій.

Еквівалентність страхових відносин сторін (страховика і страхувальника) означає, що нетто-ставки повинні максимально відповідати ймовірною величиною збитку. Тим самим забезпечується зворотність коштів страхового резерву за тарифний період тієї сукупності страхувальників, у масштабах якої «будувався» страховий тариф. Таким чином, принцип еквівалентності повинен відповідати перераспределительной сутності страхування як замкненої розкладці збитку.

З економічної та правової точок зору еквівалентність страхових відносин можна розглядати як одиницю вимірювання взаємних зобов'язань сторін.

Доступність СТ для широкого кола страхувальників передбачає їх прийнятність: надмірно високі тарифні ставки стають гальмом у розвитку страхування. Страхові внески повинні становити суму, яка не є для страхувальника обтяжливою, інакше страхування може стати невигідним. Наприклад, при екологічному страхуванні можна «заламати» такий внесок (або платіж), що він перевищить штраф за збитки в результаті викиду (скидання) отруйних речовин, забруднення природного середовища і т. п. Причому важливо підкреслити, що чим більше коло страхувальників та об'єктів охоплює страхування, тим менша частка в розкладці збитку припадає на кожного і доступніше СТ (для тургрупи з 10 і 30 осіб різні тарифи).

Стабільність розмірів СТ. До більш-менш постійним тарифами звикають і страхувальники, і страхові працівники. При цьому у першому міцніє впевненість в солідності страхової справи і платоспроможності страхової компанії. Розміри СТ істотно залежать від умов і місця страхування. Наприклад, вони абсолютно різні для туристів, що виїжджають в жаркі країни (Африку, Таїланд, Єгипет, Туреччину); на гірськолижні курорти (Альпи, Теберду, Домбай); по історичних місцях (Бородіно, Золоте кільце, Лувр, Дрезден та ін.)

Розширення обсягів страхової відповідальності. Дотримання цього принципу є пріоритетним напрямком у діяльності страховика.

Це можна пояснити на прикладі страхування життя. Тут розширення страхової відповідальності включає додаткове страхування смерті (загибелі) туриста, включаючи репатріацію тіла, та ін

Самоокупність і рентабельність страхових операцій. Ці фінансові принципи в повній мірі відносяться до страховика, який здійснює страхові виплати та інші витрати за рахунок страхових платежів. Причому СТ повинен розраховуватися таким чином, щоб надходження страхових платежів не тільки покривало витрати страховика (відшкодування шкоди, податок на прибуток, утримання працівників і т. п.), але і забезпечувало перевищення доходів над витратами (прибуток) для розширення діяльності страхової компанії, придбання майна, оргтехніки, заохочення за трудові досягнення і т. д.

Це перевищення закладається в так звану навантаження, оскільки в нетто-ставці, що забезпечує замкнуту розкладку шкоди, немає місця для прибутку. Якщо фактична збитковість страхової виплати (страхових відшкодувань і забезпечень) виявиться нижче діючої нетто-ставки (ніхто не помер, нічого не згоріло і т. п.), то утворилася економія може бути розділена за трьома «частковим» напрямками:

· У резерв страховика;

· До фондів попереджувальних заходів, оплати праці та ін;

· На поповнення прибутку.

При актуарних розрахунках враховуються такі особливості страхової практики:

· Події, які піддаються оцінці, мають імовірнісний характер;

· В окремі роки загальна закономірність проявляється через відокремлені випадкові події, наявність яких передбачає коливання в розмірах страхових тарифів;

· Обчислення собівартості послуги, вираженої в страховому тарифі, виробляється у відношенні всієї страхової сукупності;

· Формування спеціальних резервів, з яких проводяться виплати страхових сум, визначення їх оптимальних розмірів;

· Дослідження норми позичкового відсотка і тенденцій його зміни в конкретному часовому інтервалі;

· Наявність повного або часткового збитку, пов'язаного зі страховим випадком, що зумовлює потребу вимірювання величини його розподілу в часі і просторі;

· Дотримання принципу еквівалентності, тобто встановлення адекватного рівноваги між платежами страхувальника, обумовленими від страхової суми, і страховим забезпеченням, наданим страховиком;

· Виділення груп ризику в рамках даної страхової сукупності.

Основні завдання актуарних розрахунків:

- Дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;

- Обчислення математичної ймовірності настання страхового випадку, визначення частоти і ступеня тяжкості наслідків заподіяння шкоди як в окремих ризикових групах, так і в цілому по страховій сукупності;