RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 умови страхування життя 


Згідно з законом України "Про страхування", страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату за договором страхування у разі смерті застрахованої особи; у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та/або досягнення застрахованою особою визначеного договором віку [5].

Тобто страховими випадками є:

 

смерть застрахованої особи під час дії договору страхування;

 

дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування;

 

досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

 

Додатковими страховими випадками можуть бути: нещасний випадок, що стався із застрахованою особою під час дії договору страхування; дожиття застрахованої особи до певної події (одруження, народження дитини тощо).

 

Може укладатися договір страхування третіх осіб за їх згодою (у разі страхування неповнолітніх — за згодою батьків або опікунів). У разі страхування групи осіб (колективу) до договору страхування додається список застрахованих осіб, який є невід'ємною частиною договору страхування.

 

Страховий внесок сплачується протягом дії договору страхування життя. Його розмір має бути таким, щоб до закінчення дії договору нагромадилася необхідна сума для здійснення страхових виплат. Страхові внески, що сплачуються страховій компанії, є постійними за розмірами і незмінними протягом усього часу дії договору страхування.

 

Чинниками, які впливають на розмір плати за надану страхову послугу, є: вік особи, професія, місце проживання, стать. Якщо вік та стать застрахованої особи вказані помилково, то страхова сума, згідно з договором страхування, коригується пропорційно до різниці між сплаченою страховою премією та страховою премією, що відповідає дійсному віку та статі застрахованої особи на початок дії договору страхування життя.

 

Основою для розрахунку страхового тарифу та страхової премії є таблиці смертності. Таблиці смертності містять розрахункові показники, які характеризують смертність населення в окремих вікових групах і доживаність під час переходу до іншої вікової групи [19, с. 198]. Високим показникам смертності мають відповідати й вищі за розміром премії. Таблиця є системою показників, які вимірюють частоту смертності в різні періоди життя та частоту дожиття до кожного наступного віку. Тобто таблиці смертності дають можливість страховим компаніям визначити кількість виплат як за випадками смерті, так і за випадками дожиття застрахованих до певного віку.

 

Страховий внесок може сплачуватися щорічно, щоквартально чи щомісячно відповідно до попередньо узгодженого графіка сплати.

 

При настанні страхового випадку страховик має виплатити страхову суму (страхову виплату). Для цього страхувальником (застрахованою особою, вигодонабувачем) подаються відповідні документи. Перелік документів залежить від характеру страхового випадку. Тими документами є: заява на отримання страхової суми, страховий поліс; у разі смерті — оригінал свідоцтва про смерть або копія, засвідчена нотаріально; у разі нещасного випадку — документи, які підтверджують його настання; для інших осіб, які мають право на отримання страхової виплати, — оригінал свідоцтва про спадщину.

 

Страховик може здійснювати страхові виплати як однією грошовою сумою, так і обумовленими частинами чи здійснювати страхові виплати частинами протягом обумовленого строку.

 

Страхова сума не виплачується, якщо страховий випадок прямо чи опосередковано було спричинено:

 

самогубством чи спробою самогубства застрахованої особи;

 

алкогольним сп'янінням та алкогольним отруєнням застрахованої особи;

 

скоєнням чи спробою скоєння злочину застрахованою особою;

 

діями страхувальника (застрахованої особи або вигодо-набувача), які спрямовані на спричинення страхового випадку.

 

Виділимо характерні ознаки й умови договору страхування життя, які визначені вітчизняним законодавством:

 

Грошові зобов'язання сторін за договорами страхування життя можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті.

 

Life-компанії мають здійснювати персоніфікований облік договорів страхування життя, який проводиться шляхом ведення реєстру в електронній чи паперовій формі. У реєстрі містяться відомості про страхувальника, відомості про умови договору страхування (дата укладання та набрання чинності договору страхування, перелік страхових випадків, розмір та періодичність сплати страхових внесків, розмір страхової суми, розмір величини інвестиційного доходу, страховий тариф, прізвище, ім'я, по батькові застрахованої особи, вигодо-набувача тощо), відомості про страхові резерви зі страхування життя за кожним договором страхування у розрізі валют [14].

 

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та/або страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації розміру страхового внеску.

 

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, страховик в односторонньому порядку може зменшити розмір страхової суми та страхових виплат. Така процедура називається редуціюванням.

 

5. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя з ініціативи страхувальника страховик виплачує викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Якщо вимога страхувальника пов'язана з порушенням умов страхування страховою компанією, то страхувальник при достроковому припиненні дії договору страхування в перші два роки його чинності отримає всю суму сплачених страхових внесків, після двох років — викупну суму.

 

Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, що проходить експертизу в уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя [5]. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Правила страхування

 

Правила страхування - умови страхування, на підставі яких укладається Договір страхування.

 

Правила страхування є одним з основних документів компанії. Вони розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

 

Правила страхування повинні містити:

 

    перелік об'єктів страхування;

    порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

    страхові ризики;

    виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

    строк та місце дії договору страхування;

    порядок укладення договору страхування;

    права та обов'язки сторін;

    дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

    перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

    порядок і умови здійснення страхових виплат;

    строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

    причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

    умови припинення договору страхування;

    порядок вирішення спорів;

    страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

    страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

    особливі умови.

Розмір викупної суми є меншим за розмір уже сплачених страхових внесків. В Україні, у більшості страхових компаній, як правило, з другого чи третього року дії договору страхування страхувальник має право на отримання викупної суми. Якщо дія договору страхування триває недовго (у більшості випадків до одного року), то такий обов'язок на страховика може і не покладатися. Страхувальник з отриманої викупної суми сплачує 13 % податку.

 

6. Після закінчення строку дії договору страхування життя застрахована особа, крім накопичувальної суми, має отримати інвестиційний дохід. Згідно з законодавством [5]:

 

а) зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних;

 

б) договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та/або розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя.

 

Розпорядженням Держфінпослуг "Про затвердження Правил розміщення страхових резервів із страхування життя" визначено, що кошти страхових резервів із страхування життя мають бути представлені активами таких категорій:

 

грошові кошти на поточному рахунку;

 

банківські вклади;

 

валютні вкладення згідно з валютою страхування;

 

нерухоме майно;

 

акції, облігації, іпотечні сертифікати;

 

цінні папери, що емітуються державою;

 

права вимоги до перестраховиків;

 

інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

 

банківські метали;

 

кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договір страхування життя;

 

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ [16].

 

Нині основними інструментами, за допомогою яких українські life-компанії розміщують резерви, є банківські депозити, акції, облігації (додаток 3, табл. 1). Якщо страхова компанія інвестує кошти за кордон, то переважно вкладає їх у цінні папери, земельні ділянки, нерухомість. Для порівняння, інвестиційна діяльність страховиків, що здійснюють інші види страхування, представлена у додатку 3, табл. 2.

 

Законом також передбачено нарахування бонусів, тобто збільшення розміру страхової суми та/або розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика) [б].

 

Згідно з законодавством, 85 % інвестиційного доходу компанія зі страхування життя має віддати клієнту. В європейській практиці 92—95 % інвестиційного доходу розподіляється між застрахованими особами.

 

У практичній діяльності 50 % часу компанії зі страхування життя займаються продажем страхових продуктів, а решту часу — інвестиційною діяльністю.

 

Ефективне вкладення капіталу страховою компанією вимагає професійного аналізу структури відповідного ринку (нерухомості, цінних паперів тощо). Такий аналіз можуть здійснювати працівники страхової компанії, або залучатися відповідні спеціалісти (ріелтерські фірми — при вкладенні грошей у нерухомість, а співпраця з інвестиційними компаніями дозволить акумулювати контрольні пакети акцій і продати їх дорожче). Страхова компанія, простежуючи тенденції на таких ринках, на основі моніторингу, приймає рішення щодо інвестування. Будь-яка страхова компанія має мати власну інвестиційну політику, що відповідатиме принципам і стандартам вітчизняного й міжнародного регулювання.

 

7. Life-компанії можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Згідно з Розпорядженням Держфінпослуг "Про затвердження Положення про порядок, умови видачі та розміри кредитів страхувальникам, які уклали договори страхування життя", кредитодавцем є страховик, який надає кредит у межах викупної суми та під заставу цієї викупної суми, а позичальником є страхувальник, який уклав договір страхування життя та отримав кредит на умовах повернення, платності, строковості [15]. Між кредитодавцем і позичальником укладається у письмовій формі кредитний договір, який визначає взаємовідносини і відповідальність сторін.

 




Переглядів: 3628 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (6)

Переглядів: 1567 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2019