RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 автотранспортне страхування 


Актуальність теми "Основні напрямки розвитку автотранспортного страхування" випливає з того, що швидке зростання парку автомобілів в Україні зумовлює збільшення числа дорожньо-транспортних пригод та пов`язаних з ними збитків, заподіяних життю, здоров`ю, майну громадян. Підвищена криміногенна обстановка приводить до збільшення кількості угонів, викрадень транспортних засобів, а відсутність законодавчої бази в області страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів позбавляє громадян впевненості у своїй безпеці та збереженні майна. Зараз в Україні біля 10 мільйонів одиниць автотранспорту, і щорічно відбувається більше 300 тисяч ДТП. Так, в 1994 році за даними Головної автомобільної інспекції на дорогах України скоєно 40759 ДТП, в яких загинуло 7462 людини і було поранено 43453. При цьому 2447 ДТП скоєно водіями невстановленого транспорту, в яких загинуло 502 людини і було поранено 2105 людей.

В 1995 році в Україні відбулось 42252 аварії, під час яких загинуло 7560 чоловік і було поранено 45881 чоловік. Середні збитки від одного ДТП становили приблизно 1000 доларів.

 

Зростання автомобілізації та аварійності на дорогах, погіршення криміногенної обстановки, збільшення кількості угонів і викрадень транспортних засобів об`єктивно вимагає створення надійного страхового захисту автотранспортних засобів, а головне - життя і здоров`я людей. І тому даний вид страхування має на меті забезпечити цей страховий захист.

 

Проблема автотранспортного страхування розглядалась в монографіях таких авторів, як Алексєєв О.Л., Волков І.Г., Дюжиков Є.Ф., Плешков А.П., Гализіна Г.А., Теребус О.Н., Яковлєва Л.В. та інші.

 

Проте життя ставить нові вимоги, які вимагають ретельного дослідження, а праць українських авторів практично немає. Актуальність теми "Основні напрямки розвитку автотранспортного страхування" та недостатньо високий ступінь її розробленості визначили вибір теми магістерської дисертації.

 

Об`єктом дослідження є економічні відношення між страхувальником і страховиком, що виникають в процесі страхування ризиків, пов`язаних з володінням і експлуатацією транспортних засобів.

 

Мета роботи полягає в дослідженні змісту автотранспортного страхування, його значення, стану і розвитку страхування автотранспортних ризиків на Україні та визначення на цій основі перспектив розвитку автотранспортного страхування в нашій країні.

 

Для здійснення поставленої мети в роботі була зроблена спроба вирішення наступних задач:

 

" виявити необхідність і сутність автотранспортного страхування;

 

" прослідкувати розвиток даного виду страхування;

 

" розглянути питання автотранспортного страхування з точки зору комплексного підходу;

 

" детально здійснити порівняльний аналіз умов страхування автотранспортних ризиків окремих страхових компаній;

 

" проаналізувати основні показники, що характеризують розвиток автотранспортного страхування в м. Києві ;

 

" виробити конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення умов страхування автотранспортних засобів та інших видів автотранспортного страхування;

 

" розглянути досвід зарубіжних країн у здійсненні автотранспортного страхування та можливості його використання в умовах українського страхового ринку;

 

" визначити основні напрямки розвитку автотранспортного страхування в Україні.

 

Робота виконана на матеріалах НАСК "Оранта" по м. Києву за період з 1993 по 1996 рік включно, а також на матеріалах УСК "Гарант-авто" за період з 1994 по 1995 рік включно.

 

В процесі написання роботи були використані законодавчі акти, нормативні матеріали, монографії, статті періодичних видань, дані статистичних довідників, правила страхування окремих страхових компаній.

 

Робота складається з вступу, трьох глав, висновків, списку використаної літератури.

 

В першій главі висвітлюється сутність, необхідність автотранспортного страхування, його становлення, розвиток, а також обгрунтовується доцільність комплексного підходу в автотранспортному страхуванні.

 

У другій главі проводиться порівняльний аналіз діючих умов таких страхових компаній, як "АСКА", "Оранта", "СКІФ", аналіз основних показників розвитку страхування засобів автотранспорту, що проводиться НАСК "Оранта" по м. Києву, а також УСК "Гарант-авто".

 

У третій главі розглядається зарубіжний досвід страхування автотранспортних ризиків, основні проблеми автотранспортного страхування в Україні та перспективи його розвитку.

 

Також обгрунтовуються пропозиції з удосконалення практики автотранспортного страхування в нашій країні.

 

Практичний матеріал в роботі представлений даними 12 таблиць. Робота містить 3 схеми і 2 графіки.

 

Глава 1. Сутність автотранспортного страхування і його значення.

 

1.1. Економічна необхідність автотранспортного страхування і його зміст.

 

Швидке зростання парку автомобілів та інших видів механізованого транспорту зумовлює збільшення щільності транспортних потоків, завантаження існуючої дорожньо-транспортної мережі. Кількість автотранспортних засобів особистої власності громадян в 90-ті роки в колишньому СРСР склала 3/4 усіх автомобілів. З 70 по 90-й рік число автомобілів, що належать населенню, зросло у 8 разів. В перспективі очікується подальше зростання. До 2000 року загальний парк автомобілів повинен скласти не менше 40 млн., а кількість машин на 1000 міських жителів складе 150. Інтенсивність руху зросте на 40-50%. В результаті збільшиться і ймовірність ДТП.

 

Зараз в Україні близько 10 млн. одиниць транспорту, і щороку стається не менше 300 тисяч дорожньо-транспортних пригод. Так, в 1994 році за даними головного управління Державної автомобільної інспекції на дорогах України було скоєно 40759 ДТП, в яких загинуло 7462 чоловіки і було поранено 43453 чоловіки. При цьому 2447 ДТП скоєно водіями невстановленого транспорту, в яких загинуло 502 чоловіки і було поранено 2105 чоловік.

 

В 1995 році в Україні відбулось 42252 аварії, під час яких загинуло 7560 чоловік і було поранено 45881 чоловік. Середні збитки від кожного ДТП склали приблизно 1 тисячу доларів США.

 

Зростання автомобілізації та аварійності на дорогах України об`єктивно вимагає створення надійного страхового захисту автотранспортних засобів, життя і здоров`я людей. Страхування засобів автотранспорту, внаслідок цього, займає одне з ведучих місць серед інших видів добровільного страхування.

 

Об'єкти та суб'єкти страхування.

 

Об'єкти страхування:

 

" автомобілі та причепи до них, які належать фізичним та юридичним особам та зареєстровані в Державтоінспекції ;

 

" додаткове обладнення та приладдя автотранспортних засобів, які не входять до комплекту, згідно інструкції заводу виробника ;

 

" багаж;

 

" життя та здоров'я водія та пасажирів автотранспортних засобів ;

 

" цівільна відповідальність власників автотранспортних засобів перед третіми особами за нанесення шкоди їх здоров"ю та життю в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також нанесення шкоди майну третіх особ.

 

Страхувальниками можуть виступати дієздатні юридичні та фізичні особи, які використовують транспортний засіб на праві власності, на праві оперативного управління, за договором аренди, проката, по дорученню, на інших законних основах.

 

Додатковим обладненням признаються автомобільна телерадіоапаратура, додаткове обладнення салону, прибори, світлове сигнальне та інше обладнення, яке встановлено на транспортному засобі , але яке не входить у комплект.

 

На страхування не приймаються транспортні засоби які мають значні механічні та коррозіонні пошкодження кузова, в тому числі лакофарбованного покриття.

 

На особих умовах приймаються на страхування мотоцикли ( в томуж разі і з коляскою), моторолєри та мопеди.

 

Під автотранспортним страхуванням необхідно розуміти страхування усіх ризиків, пов`язаних з володінням і використанням транспортних засобів.

 

Як видно із схеми 1, в автотранспортному страхуванні тісно переплетені між собою три галузі страхування: майнове, особисте страхування та страхування відповідальності.

Специфіка автотранспортного страхування така, що вказані в схемі 1 групи об`єктів можуть страхуватись по одному полісу чи кожна зокрема. Також в групі матеріальних цінностей можуть страхуватись окремо автомобіль, багаж. Усі об`єкти страхування можуть бути застраховані у різних варіантах (автомобіль і відповідальність водіїв перед третіми особами, життя і здоров`я пасажирів і автомобіль і т.д.).

 

Схема №1.

 

Зміст автотранспортного страхування.

 

Ризики, які підлягають страхуванню, для першої групи об`єктів страхування складають: загибель чи пошкодження від аварії (зіткнення, перекидання, наїзд на перешкоду, падіння), пожежі, вибуху, землетрусу, повені, урагану та інших стихійних лих, а також викрадення, угону, інших протиправних дій третіх осіб.

 

Для другої та третьої груп об`єктів страхування ризики пов`язані з рухом по дорозі, зі збитками майну і здоров`ю внаслідок ДТП.

 

Згідно з названими ризиками, можна виділити три основні види автотранспортного страхування: страхування самих засобів транспорту (авто-каско); страхування засобів транспорту разом з майном (багажем), що знаходиться в ньому, а також водієм і пасажирами (від нещасних випадків) комбіноване страхування - (авто-комбі); і третій вид - комбіноване страхування разом зі страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, завдані третім особам.

 

Можна зробити висновок, що автотранспортне страхування - це тип комбінованого страхування, який дозволяє в комплексі застрахувати самі засоби автотранспорту, багаж і додаткове обладнання, що знаходиться в автомобілі, а також - водіїв і пасажирів на випадок заподіяння шкоди їм самим чи третім особам.

 

В галузі автомобільного страхування ведучу роль у всьому світі займає страхування цивільної відповідальності, оскільки воно забезпечує страховий захист здоров`я, життя і майна осіб, пов`язаних з використанням автотранспорту, і ставить перед собою мету - дати можливість отримати компенсацію.

 

В результаті багатьох правових рішень та практичних дій з`явився та отримав широкий розвиток вид страхування цивільної відповідальності, об`єктом якого являється відповідальність за збитки (втрати), які можуть бути завдані третім особам під час використання транспорту його власником чи водієм.

 

Обсяг відповідальності в зв`язку з завданням збитків регулюється, як правило, законом про обов`язкове страхування автоцивільної відповідальності, що діє у відповідній країні.

 

Практично в усіх європейських країнах страхування автоцивільної відповідальності є обов`язковим, оскільки в першу чергу захищає інтереси постраждалих в результаті дорожньо-транспортних пригод. Необхідність особливих законодавчих положень для їх захисту була усвідомлена у багатьох країнах світу. Перші закони про обов`язкове страхування автоцивільної відповідальності були прийняті в кінці двадцятих років. З числа країн ЄЕС Данія була першою країною, яка ввела обов`язкове страхування відповідальності автомобілістів. Це відбулось в 1927 році.

 

В 1930 році її приклад наслідувала Англія, а в 1932 році - Люксембург, в 1934 році -- Ірландія, в 1939 році - Германія. У Франції та Бельгії обов`язкове страхування цивільної відповідальності було введене тільки у 50-х роках.

 

Але прийняте законодавство не вирішувало іншої важливої частини проблеми, так як не дозволяло забезпечити виплату компенсації постраждалим в результаті ДТП, винуватцем якого був би іноземний громадянин. В роки, що передували другій світовій війні, з`явились перші передумови для створення міжнародного законодавства в галузі страхування автоцивільної відповідальності, але труднощі, що виникли при цьому, виявились нездоланними. Після війни в період бурхливого розвитку дорожнього руху в європейських країнах питання знову набуває гостроти. При цьому з`явилась необхідність створення системи, яка давала б можливість досягнення двох основних цілей:

 

" інтереси потерпілої сторони повинні бути захищені в будь-якій країні у випадку дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є іноземний громадянин;

 

" іноземний громадянин, що є власником чи водієм автотранспортного засобу, зареєстрованого за кордоном, не повинен зустрічати перешкоди в країні відвідання у вигляді різних вимог та обмежень, визначених національними законами про обов`язкове страхування автоцивільної відповідальності.

 

В травні 1948 року було внесено пропозицію про введення в дію міжнародної системи страхування автоцивільної відповідальності, заснованої на системі, що діяла в Скандинавії протягом кількох років. Таким чином було покладено основу для створення системи, яка отримала назву "Зелена карта".

 

В 1949 році представники автострахувальників кожної з зацікавлених країн зустрілися в Лондоні і створили орган управління - Раду Бюро. У грудні 1951 року Рада Бюро повідомила Європейську Економічну Комісію в Женеві про створення структури по введенню Системи "Зелена карта". Система вступила в силу з 1 січня 1953 року.

 

В кожній країні-учасниці Системи страховими організаціями створюються Бюро. Бюро виконують дві основні функції:

 

а) випускають посвідчення "Зелена карта" для видачі їх страхувальникам (Бюро по відшкодуванню збитків);

 

б) регулюють претензії, що виникають в даній країні, і пред`являють позов до іноземних громадян, що винні в нанесенні збитків (шкоди) при використанні ними автотранспортних засобів та які мають посвідчення "Зелена карта" (Бюро з урегулювання претензій).

 

Документом, що підтверджує наявність страхування цивільної відповідальності, є "Міжнародна карта автострахування", чи "Зелена карта". Вона містить усі необхідні відомості про засіб транспорту, його власника, умови страхування (строк і місце дії). У випадку, якщо її власник стає винуватцем ДТП, він пред`являє її представникам влади чи поліції, підтверджуючи тим самим наявність страхування, а постраждалій стороні повідомляють адресу Бюро в країні відвідування, яке буде здійснювати врегулювання претензії.

 

Україна також створила Моторне страхове бюро. Основою стала постанова Кабінету Міністрів України №372 від 7 червня 1994 року. Фундаторами Моторного бюро стали 17 страхових компаній: "АСКА-Донецьк", "Віспер", "Гарант-авто", "Омета-інстер", "Оранта", "Остра", "Саламандра", "Скайд" і т.д.

 

У вересні 1994 року вийшло положення про членство в Моторному бюро. Може бути повне та асоційоване членство.

 

Повне та асоційоване членство передбачують внесення вступних внесків, внесків у фонд захисту постраждалих (потерпілих) в ДТП, а також внески у фонд страхових гарантій. Але існує відмінність: повні члени виплачують внески і у ВКВ, і у гривнях, а асоційовані -- тільки в гривнях.

 

Вступні внески складають 2000 мінімальних заробітних плат, членські внески - 50 мінімальних заробітних плат, внески у фонд захисту потерпілих - 2,5% страхових премій, отриманих протягом місяця, внески у фонд страхових гарантій встановлюються в карбованцях - 2,5 мільярдів карбованців (25000000 гривень) і у ВКВ - 1000 000 USD. Фонд страхових гарантій в Моторному бюро повинен складати не менш ніж 400 000 USD.

 

Мета створення Моторного бюро:

 

" координація дій членів Моторного бюро;

 

" координація прикордонного страхування;

 

" забезпечення полісів членів Моторного бюро;

 

" проведення взаєморозрахунків з зарубіжними Моторними бюро - членами "Зеленої карти".

 

1.2. Становлення і розвиток автотранспортного страхування.

 

Історія страхування засобів автотранспорту починається з початку двадцятого століття, коли виникли перші автомобілі. Страхування автомобільного транспорту проводилось в основному в країнах Європи.

 

Реально в нашій країні страхування засобів автотранспорту почало проводитись приблизно в середині 50-х років, коли урядом були здійснені заходи щодо розвитку добровільного страхування домашнього майна і засобів транспорту у населення, але розповсюдження їх було незначним, так як автомобілі належали в основному підприємствам та організаціям.

 

З 1958 року вперше були розроблені самостійні правила добровільного страхування транспортних засобів, що належали громадянам. Але це страхування швидко застаріло.




Переглядів: 3492 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (4)

Переглядів: 1522 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2019