Комерційне страхування, на відміну від соціального,
ґрунтується на принципах еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в
рамках цього страхового фонду. Зв'язок між двома сферами страхової діяльності
полягає в тому, що комерційне страхування надає захист найперше в тих життєвих
ситуаціях, які не "покриті" соціальним страхуванням. Чим вужча
система соціального захисту, тим більша потреба в послугах комерційного
страхування.
Інститут соціального страхування виник як результат
взаємодії двох принципів соціально-економічного управління ризико-вими подіями:
соціального регулювання економіки та страхування. У межах першого визначали
основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм
фінансового забезпечення досягнення соціальних цілей.
Перші форми соціального страхування виникли в середині XIX
ст. в Європі. Зумовлені виникненням та швидким розвитком професійних спілок,
вони мали характер взаємного страхування в межах трудових колективів.
Предметом соціального страхування є основні соціальні
ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у
результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за
членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості;
втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата
доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат
у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних
послуг та поховання.
Об'єкт соціального страхування — майнові інтереси громадян,
пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які
раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.
Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування —
це система відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу, які
полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та
роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких
використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.
Соціальне страхування — найважливіший елемент державної
соціальної політики у сфері управління ризиками відтворення населення і виконує
функції соціального захисту, забезпечення фінансування соціальної допомоги,
регулювання доходів та рівня життя різних груп населення, попередження та
профілактики наслідків настання соціальних ризиків.
Соціальне страхування можна проводити у двох формах:
державній і колективній. Державне соціальне страхування обов'язкове, а
колективне може бути як обов'язковим так і добровільним. За ступенем охоплення
населення соціальне страхування буває загальним або для окремих соціальних груп
населення.
2.3. Форми проведення страхування
Добровільне страхування проводять на основі договору між
страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення
добровільного страхування визначають правилами страхування, які страховик
визначає самостійно відповідно до вимог Закону України "Про
страхування". Конкретні умови страхування обговорюють під час укладення
договору страхування.
Добровільне страхування у конкретного страховика не може
бути обов'язковою передумовою для реалізації інших правовідносин.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" в
Україні проводять такі види добровільного страхування:
1) медичне страхування;
2) страхування від нещасних випадків;
3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
4) страхування здоров'я на випадок хвороби;
5) страхування залізничного транспорту;
6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);
7) страхування повітряного транспорту;
8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та
інших видів водного транспорту);
9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ;
11) страхування майна (іншого, ніж передбаче пунктами 5-9);
12) страхування цивільної відповідальності власників
наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
13) страхування цивільної відповідальності власників
повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
Страхові
компанії, приймаючи ризики на страхування, не захищені від власних. Перелік їх
в цілому збігається з ризика-ми будь-якого підприємства сфери послуг. Однак
спе-цифічним ризиком будь-якого страховика є перевищення рівня збитковості,
пов’язане зі страховими виплатами. Серед способів керування цим і пов’язаними з
ним ризиками засто-совується перестрахування. Перестрахування є вторинним
страхуванням, страхуванням страховиками самих себе.
Тривала
практика страхування показала, що перестрахування є необхідною умовою
забезпечення фінансової стійкості страхових операцій будь-якої страхової
компанії, незалежно від розміру її капіталів, запасних фондів та інших активів.
Доходи і навіть всі активи будь-якого страховика складають лише незначну частку
його відповідальності перед страхуваль-никами. Різні катастрофічні випадки
можуть не тільки значно підірвати його платоспроможність, але й призвести до
повно-го банкрутства. Для приведения страхових сум прийнятих на страхування
ризиків у відповідність з фінансовими можливо-стями страховика, а отже, для
забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і їхньої рентабельності
існує інститут перестрахування.
Перестрахувальна
компанія теж може дійти висновку про необхідність перестрахування, тобто
передачі частини свого
Глава 6
ПЕРЕСТРАХУВАННЯ
ризику
іншим страховикам. Завдяки цьому кожен окремий ризик є роздробленим на частини,
розміщені у різних страхо-виків. Одночасно передається і відповідна частка
страхової премії. При цьому досягається ситуація, при якій кожен носій
перестрахованого ризику відповідає по зобов’язаннях у значно меншій частці, ніж
вихідна страхова компанія.
Економічна
основа перестрахування полягає в масштаб-ності сучасних ризиків. Нині вартість
майна зросла настільки, що фонду, організованого окремим страховиком, може не
вис-тачити для відшкодування можливого збитку. У світі існують об’єкти,
вартість яких поодинці не в змозі покрити жодна страхова компанія.
Такі
ризики, як космічні станції, ракети і супутники, тан-кери й океанські лайнери,
майно ТНК, інші об’єкти, що кошту-ють десятки, сотні і мільйони доларів, не
може взяти повністю на свою відповідальність жодна навіть велика страхова
ком-панія. Наприклад, американські пасажирські літаки "Боїнг-747” страхуються
від аварії, а також відповідальності перед па-сажирами і третіми особами на
суму до 1 млрд. 700 млн. дол. кожний.
Крім того,
значно зросла концентрація подібних об’єктів на відносно невеликих територіях.
Учасники катастрофи, те-рористичні акти, стихійні лиха здатні викликати і вже
неодноразово викликали збиток, який не порівняти зі страховими фондами окремих
страхових компаній. З огляду на те, що в цивілізованому світі практично все
застраховано, всі ці збитки пред’являються страховим компаніям. Так, буря з
градом у 1984 році над Мюнхеном завдала шкоди на суму понад 3 млрд. марок, яка
була пред’явлена страховикам. Ураган "Дарія” за-подіяв страховикам Європи
збиток на 6 млрд. марок. Не гово-рячи вже про терористичні акти останніх років,
збитки по яких просто астрономічні.
Тому
світове страхування вже давно організоване таким чином, що кожного разу, коли
трапляється катастрофа, у справу, яка торкнулася застрахованих об’єктів,
виявляється втяг-нутою велика кількість страхових і перестрахувальних ком-155
Н.І.Машина
МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ
паній.
Кожна з них платить свою частку збитку відповідно до умов договорів
перестрахування.
Історичні
відомості. Найстаріший з відомих контрактів з юридичними ознаками
перестрахування був укладений в Генуї у 1370 році двома торговцями, які діями
як перестрахувальники, з одного боку, і з іншого – третім торговцем, який діяв
як агент пе-рестрахувальника. Перестраховувалася частина рейсу по переве-зенню
вантажів від Каделес до Брюгге (весь рейс був з Генуї до Брюгге).
Перше
згадування про договірне перестрахування відносить-ся до 1820 р. (Німеччина).
Збільшення обсягу перестрахувальних операцій і ускладнення їх характеру
зумовили виникнення ком-паній, спеціалізацією яких стало тільки
перестрахування. До цьо-го спонукало і підвищення вимог до страхування, і
гостра конку-ренція між прямими страховиками.
Перша
професійна перестрахувальна компанія з’явилася в Кельні в 1846 р. – Кельнське
перестрахувальне товариство. У 1863 р. було створене Швейцарське
перестрахувальне товарист-во. На початку XIX ст. нараховувалося 30
перестрахувальних компаній, у 1900 р. їх кількість досягла вже 1272. Сьогодні у
світі існує більше 10 тис. перестрахувальних компаній.
Перестрахування
(цесія) є системою економічних відно-син, у процесі яких страховик, приймаючи
на страхування ри-зики, передає частину відповідальності по них з урахуванням
своїх фінансових можливостей на погоджених умовах іншим страховикам з метою
створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення фінансової стійкості
і рентабельності страхових операцій.
Комерційне
та соціальне страхування
Розрізняють
дві сфери страхової діяльності — соціальне та комерційне страхування, які
взаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципі
колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок
зборів обов´язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечити
мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують
медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в
Україні реформується у зв´язку з переходом до ринкових форм господарювання.
Комерційне
страхування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципах
еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду.
Зв´язок між двомасферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційне
страхування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не «покриті»
соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більша
потреба в послугах комерційного страхування.
Інститут
соціального страхування виник як результат взаємодії двох принципів
соціально-економічного управління ризико-вими подіями: соціального регулювання
економіки та страхування. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку
суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового забезпечення
досягнення соціальних цілей.
Перші форми
соціального страхування виникли в середині XIX ст. в Європі. Зумовлені
виникненням та швидким розвитком професійних спілок, вони мали характер
взаємного страхування в межах трудових колективів.
Предметом
соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню
населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження
здоров´я, вагітності та пологів, догляду за членом сім´ї; постійна
непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу
у зв´язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім´ї у випадку
смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати
медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та
поховання.
Об´єкт
соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов´язані з компенсацією
втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок
настання соціальних ризиків.
Як
соціально-економічна категорія, соціальне страхування — це система відносин з
розподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зі
страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних
дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання
осіб, які не беруть участі у суспільній праці.
Соціальне
страхування — найважливіший елемент державної соціальної політики у сфері
управління ризиками відтворення населення і виконує функції соціального
захисту, забезпечення фінансування соціальної допомоги, регулювання доходів та
рівня життя різних груп населення, попередження та профілактики наслідків
настання соціальних ризиків.
Соціальне
страхування можна проводити у двох формах: державній і колективній. Державне
соціальне страхування обов´язкове, а колективне може бути як обов´язковим так і
добровільним. За ступенем охоплення населення соціальне страхування буває
загальним або для окремих соціальних груп населення.