RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 комерційне страхування 


Розрізняють дві сфери страхової діяльності — соціальне та комерційне страхування, які взаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов'язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господарювання.

Комерційне страхування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципах еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду. Зв'язок між двома сферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційне страхування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не "покриті" соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більша потреба в послугах комерційного страхування.

 

Інститут соціального страхування виник як результат взаємодії двох принципів соціально-економічного управління ризико-вими подіями: соціального регулювання економіки та страхування. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового забезпечення досягнення соціальних цілей.

 

Перші форми соціального страхування виникли в середині XIX ст. в Європі. Зумовлені виникненням та швидким розвитком професійних спілок, вони мали характер взаємного страхування в межах трудових колективів.

 

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

 

Об'єкт соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

 

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування — це система відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

 

Соціальне страхування — найважливіший елемент державної соціальної політики у сфері управління ризиками відтворення населення і виконує функції соціального захисту, забезпечення фінансування соціальної допомоги, регулювання доходів та рівня життя різних груп населення, попередження та профілактики наслідків настання соціальних ризиків.

 

Соціальне страхування можна проводити у двох формах: державній і колективній. Державне соціальне страхування обов'язкове, а колективне може бути як обов'язковим так і добровільним. За ступенем охоплення населення соціальне страхування буває загальним або для окремих соціальних груп населення.

2.3. Форми проведення страхування

 

Добровільне страхування проводять на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначають правилами страхування, які страховик визначає самостійно відповідно до вимог Закону України "Про страхування". Конкретні умови страхування обговорюють під час укладення договору страхування.

 

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою для реалізації інших правовідносин.

 

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" в Україні проводять такі види добровільного страхування:

 

1) медичне страхування;

 

2) страхування від нещасних випадків;

 

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

 

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

 

5) страхування залізничного транспорту;

 

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

 

7) страхування повітряного транспорту;

 

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

 

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

 

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

 

11) страхування майна (іншого, ніж передбаче пунктами 5-9);

 

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

 

13) страхування цивільної відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

Страхові компанії, приймаючи ризики на страхування, не захищені від власних. Перелік їх в цілому збігається з ризика-ми будь-якого підприємства сфери послуг. Однак спе-цифічним ризиком будь-якого страховика є перевищення рівня збитковості, пов’язане зі страховими виплатами. Серед способів керування цим і пов’язаними з ним ризиками засто-совується перестрахування. Перестрахування є вторинним страхуванням, страхуванням страховиками самих себе.

 

Тривала практика страхування показала, що перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій будь-якої страхової компанії, незалежно від розміру її капіталів, запасних фондів та інших активів. Доходи і навіть всі активи будь-якого страховика складають лише незначну частку його відповідальності перед страхуваль-никами. Різні катастрофічні випадки можуть не тільки значно підірвати його платоспроможність, але й призвести до повно-го банкрутства. Для приведения страхових сум прийнятих на страхування ризиків у відповідність з фінансовими можливо-стями страховика, а отже, для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і їхньої рентабельності існує інститут перестрахування.

 

Перестрахувальна компанія теж може дійти висновку про необхідність перестрахування, тобто передачі частини свого

 

Глава 6 ПЕРЕСТРАХУВАННЯ

 

ризику іншим страховикам. Завдяки цьому кожен окремий ризик є роздробленим на частини, розміщені у різних страхо-виків. Одночасно передається і відповідна частка страхової премії. При цьому досягається ситуація, при якій кожен носій перестрахованого ризику відповідає по зобов’язаннях у значно меншій частці, ніж вихідна страхова компанія.

 

Економічна основа перестрахування полягає в масштаб-ності сучасних ризиків. Нині вартість майна зросла настільки, що фонду, організованого окремим страховиком, може не вис-тачити для відшкодування можливого збитку. У світі існують об’єкти, вартість яких поодинці не в змозі покрити жодна страхова компанія.

 

Такі ризики, як космічні станції, ракети і супутники, тан-кери й океанські лайнери, майно ТНК, інші об’єкти, що кошту-ють десятки, сотні і мільйони доларів, не може взяти повністю на свою відповідальність жодна навіть велика страхова ком-панія. Наприклад, американські пасажирські літаки "Боїнг-747” страхуються від аварії, а також відповідальності перед па-сажирами і третіми особами на суму до 1 млрд. 700 млн. дол. кожний.

 

Крім того, значно зросла концентрація подібних об’єктів на відносно невеликих територіях. Учасники катастрофи, те-рористичні акти, стихійні лиха здатні викликати і вже неодноразово викликали збиток, який не порівняти зі страховими фондами окремих страхових компаній. З огляду на те, що в цивілізованому світі практично все застраховано, всі ці збитки пред’являються страховим компаніям. Так, буря з градом у 1984 році над Мюнхеном завдала шкоди на суму понад 3 млрд. марок, яка була пред’явлена страховикам. Ураган "Дарія” за-подіяв страховикам Європи збиток на 6 млрд. марок. Не гово-рячи вже про терористичні акти останніх років, збитки по яких просто астрономічні.

 

Тому світове страхування вже давно організоване таким чином, що кожного разу, коли трапляється катастрофа, у справу, яка торкнулася застрахованих об’єктів, виявляється втяг-нутою велика кількість страхових і перестрахувальних ком-155

 

Н.І.Машина МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ

 

паній. Кожна з них платить свою частку збитку відповідно до умов договорів перестрахування.

 

Історичні відомості. Найстаріший з відомих контрактів з юридичними ознаками перестрахування був укладений в Генуї у 1370 році двома торговцями, які діями як перестрахувальники, з одного боку, і з іншого – третім торговцем, який діяв як агент пе-рестрахувальника. Перестраховувалася частина рейсу по переве-зенню вантажів від Каделес до Брюгге (весь рейс був з Генуї до Брюгге).

 

Перше згадування про договірне перестрахування відносить-ся до 1820 р. (Німеччина). Збільшення обсягу перестрахувальних операцій і ускладнення їх характеру зумовили виникнення ком-паній, спеціалізацією яких стало тільки перестрахування. До цьо-го спонукало і підвищення вимог до страхування, і гостра конку-ренція між прямими страховиками.

 

Перша професійна перестрахувальна компанія з’явилася в Кельні в 1846 р. – Кельнське перестрахувальне товариство. У 1863 р. було створене Швейцарське перестрахувальне товарист-во. На початку XIX ст. нараховувалося 30 перестрахувальних компаній, у 1900 р. їх кількість досягла вже 1272. Сьогодні у світі існує більше 10 тис. перестрахувальних компаній.

 

Перестрахування (цесія) є системою економічних відно-син, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ри-зики, передає частину відповідальності по них з урахуванням своїх фінансових можливостей на погоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій.

 

Комерційне та соціальне страхування

 

Розрізняють дві сфери страхової діяльності — соціальне та комерційне страхування, які взаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов´язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв´язку з переходом до ринкових форм господарювання.

 

Комерційне страхування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципах еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду. Зв´язок між двомасферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційне страхування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не «покриті» соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більша потреба в послугах комерційного страхування.

 

Інститут соціального страхування виник як результат взаємодії двох принципів соціально-економічного управління ризико-вими подіями: соціального регулювання економіки та страхування. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового забезпечення досягнення соціальних цілей.

 

Перші форми соціального страхування виникли в середині XIX ст. в Європі. Зумовлені виникненням та швидким розвитком професійних спілок, вони мали характер взаємного страхування в межах трудових колективів.

 

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров´я, вагітності та пологів, догляду за членом сім´ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв´язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім´ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

 

Об´єкт соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов´язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

 

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування — це система відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

 

Соціальне страхування — найважливіший елемент державної соціальної політики у сфері управління ризиками відтворення населення і виконує функції соціального захисту, забезпечення фінансування соціальної допомоги, регулювання доходів та рівня життя різних груп населення, попередження та профілактики наслідків настання соціальних ризиків.

 

Соціальне страхування можна проводити у двох формах: державній і колективній. Державне соціальне страхування обов´язкове, а колективне може бути як обов´язковим так і добровільним. За ступенем охоплення населення соціальне страхування буває загальним або для окремих соціальних груп населення.




Переглядів: 3567 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (5)

Переглядів: 1549 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2019