RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 субєкти страхування 


Як уже зазначалось, страхування — це система економічних відносин.

Будь-які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів. У страховій справі страховик та страхувальник — головні суб'єкти.

 

Страховики — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

 

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

 

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (ст. 4) визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

 

    з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

    з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

    з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

 

Конкретизація видів страхових послуг, пропонованих страховиком страхувальникові, визначається правилами, які встановлює сам страховик, котрий має право займатися тільки тими видами страхування, які визначені в ліцензії.

 

У статті 17 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" зазначено, що правила страхування підлягають реєстрації уповноваженими органами і мають містити:

 

    перелік об'єктів страхування;

    порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

    страхові ризики;

    винятки із страхових випадків і обмеження страхування;

    строк та місце дії договору страхування;

    порядок укладення договору страхування;

    права та обов'язки сторін;

    дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

    перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

    порядок і умови здійснення страхових виплат;

    строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

    причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

    умови припинення договору страхування;

    порядок вирішення спорів;

    страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

    страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

    особливі умови.

 

У разі, коли страховик запроваджує нові правила страхування чи вносить до правил страхування зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу.

 

Уповноважений орган має право відмовити у виданні ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті.

 

Прикладом конкретизації переліку страхових послуг, запропонованих страховиком страхувальникам, може бути АСК "Консул", що називає такі об'єкти майнового страхування, на які вона пропонує підписувати договори зі страхувальником:

 

а) будівлі (включно з флігелями), стіни, ворота, огорожу, устаткування, інвентар, товарно-матеріальні цінності, готова продукція, сировина та матеріали, що зберігаються на складі;

 

б) майно: оргтехніка, устаткування, меблі, транспортні засоби, внутрішнє оздоблення приміщення.

 

Далі у Правилах зазначається, що на страхування приймається тільки майно, яке:

 

а) належить страхувальнику (застрахованому), відбите на його балансі, а право власності (розпорядження) підтверджується документами;

 

б) придбане в кредит;

 

в) отримане за договором оренди або прийняте від інших організацій (населення), що підтверджується документами.

 

Правилами регламентуються випадки, в яких страховик не зобов'язується відшкодовувати збитки. Так, у правилах АСК "Консул" з добровільного страхування майна зазначається, що не підлягають відшкодуванню збитки внаслідок:

 

    впливу ядерної енергії будь-якого виду;

    військових дій, громадянської війни або їхніх наслідків, страйків, громадянської непокори, конфіскації, арешту, реквізиції, пошкодження або знищення майна за розпорядженням військових або громадянських владних структур;

    навмисних дій або грубої необачності страхувальника, його персоналу, за вчинки яких вони несуть відповідальність;

    порушення правил техніки безпеки, експлуатації, інших правил та норм використання застрахованого майна;

    руйнування або знищення застрахованого майна в результаті гноїння, бродіння, самозапалювання і т. ін.;

    подій, які не є страховими;

    дії гризунів та інших шкідників.

 

Якщо в договорі страхування не застережено інше, то страховик не несе відповідальності за такі збитки, як:

 

    втрата прибутку;

    перерви у виробництві;

    втрата орендної або квартирної плати;

    розчистка території;

    інші непрямі збитки, навіть якщо вони були спричинені страховим випадком.

 

Із переліку випливає, що страхові відносини виникають між страховиком та страхувальником з приводу майна та майнових інтересів, а також життя, здоров'я, працездатності тощо. Ці відносини зумовлюють необхідність дотримуватись певних зобов'язань з обох сторін.

 

Страховик зобов'язаний:

 

    ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

    впродовж двох робочих днів -з моменту, коли йому стало відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення документів, необхідних для виплати страхової суми (страхового відшкодування);

    при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування в передбачений договором термін;

    відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання збиткам, або зменшенню їх, якщо це передбачено умовами договору;

    тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

 

Страхувальник зобов'язаний:

 

    вчасно вносити страхові платежі;

    надавати страховику достовірну інформацію про ступінь ризику, обставини, які можуть впливати на його зміну, та про будь-які зміни стану страхового ризику;

    повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

    вживати заходів щодо зменшення збитків, спричинених страховим випадком;

    повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

 

Страхування – це  система   обмінно-перерозподільних    з

приводу  формування   і  використання  колективних   страхових  фондів 

 на  засадах  соціальної  відповідальності.

 

              Страхування    є  найбільш  доцільною,    економічною,

ефективною  і  раціональною     формою  створення  страхових  фондів.

Витрати  фізичних   і  юридичних  осіб    на   страхування

характеризують    їх  прату  за  зниження  рівня  ризику    фінансових

витрат.  Організація  страхової  справи  забезпечує  її  надійність  і 

раціональність.

 

             З  іншої  сторони  страхування – це   перерозподільні

відносини   між  суб’єктами,  що  сплачують   страхові  внески,  і

тими,  що  отримують  відшкодування   збитків.   Тобто – це плата   за

хеджування  ризику   (плата   за  спокій),  або  обмінні  відносини. 

Розміщення  коштів  страхових  фондів    на  фінансовому  ринку 

відображає   відносини  з  приводу   торгівлі  тимчасовими  фінансовими

  ресурсами,    тобто  перерозподіл   ресурсів  між  учасниками

страхування  та  суб’єктами  фінансових  відносин.

 

             Організація   страхової  справи  ґрунтується   на

виділенні  суб’єктів  страхування    і  форм  страхових   відносин.

 

             Основними  суб’єктами    страхування  є  страховик,

страхувальник   і  застрахований.

 

             Страховик – юридична  особа – страхова  компанія,  яка  діє

 на  підставі  відповідної  ліцензії,  беручи на  себе  зобов’язання  

щодо  створення  колективного  страхового   фонду  і   виплати    з

нього  страхового  відшкодування.   За  методом   фінансової  діяльності

  страховик  є    звичайною  підприємницькою  структурою,   що  діє  на

 основі    комерційного  розрахунку.  

 

            Страхувальник – фізична  чи  юридична  особа,  яка  на

підставі    відповідної  угоди  з  страховиком  сплачує   страхові

внески  до  страхового  фонду.

 

            Застрахований – юридична  чи  фізична  особа,  якій

належить  відшкодування   при  настанні  страхового  випадку.  Крім

випадку  у  якому  застрахований  не  може  отримати  відшкодування,  у

такому  випадку  відшкодування  отримує – отримувач.

 

          Є  різні  види  страхування  і  у  кожного  з  видів

страхування  є  свої  об’єкти  страхування. 

 

          Галузі   страхування:

 

майнове – об’єктами  якого  є  рехоме  та  нерухоме  майно  фізичної  чи

 юридичної  особи. Основна  форма – добровільне  страхування.

 

Особове – це  життя  та  здоров’я  громадян.  Виконує  дві  функції:

страхову  та  нагромаджу вальну.

 

Соціальне – об’єктами  є  працездатність  і  працевлаштування.  Функції

страховика  виконує  держава  в  особі  уповноважених  органів. 




Переглядів: 2527 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (1)

Переглядів: 1203 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright http://strakhuvannya.at.ua © 2017