RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 страхування екологічних ризиків 


Важливим важелем економічного стимулювання природоохоронних витрат є здійснення обов'язкового й добровільного державного та інших видів страхування громадян та їхнього майна і доходів підприємств на випадок шкоди, завданої внаслідок забруднення навколишнього середовища та погіршення якості природних ресурсів. Це визначено в законі України "Про охорону навколишнього природного середовища". Однак порядок і положення про екологічне страхування законодавством не визначені.

Страхування є засобом запобігання наслідкам екологічного ризику в господарській діяльності, оскільки його мета полягає в забезпеченні захисту від непередбачених випадків. Якщо компенсація завданої шкоди потерпілому обґрунтовується правом відповідальності винуватця, то виникає питання про страхування відповідних ризиків.

 

Побоюючись ризику, потенційні винуватці, що вимушені робити виплати потерпілим, готові свій ризик перекласти на страхувальника за визначену плату.

 

Потерпілих улаштовує, що винуватець застрахований, бо тоді для них зменшується ризик не отримати взагалі (чи отримати недостатньо) компенсацію через неплатоспроможність винуватця. В інтересах потерпілих держава в обов'язковому порядку деякі небезпечні для третіх осіб види діяльності примушує забезпечувати попереднім покриттям збитків із боку суб'єктів такої діяльності.

 

У міжнародній практиці страховий ризик визначається як явище, здатне спричинити певні втрати, яких можна уникнути за рахунок купівлі страхового полісу. До сфери екологічного страхування належить страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, екологічних збитків унаслідок екологічних катастроф, екологічне страхування нових технологій тощо. В обов'язковому й добровільному страхуванні екологічних ризиків використовують кілька видів страхових договорів та полісів. У разі страхування відповідальності за фізичні й майнові шкоди третій особі, як цього вимагає законодавство у сфері поводження з твердими відходами, застосовують два основні поліси:

 

· поліс страхування всебічної генеральної відповідальності за шкоду навколишньому середовищу;

 

· поліс страхування відповідальності за шкоду навколишньому середовищу.

 

З погляду страхового покриття є дві форми полісів:

 

на основі претензій;

 

на основі екологічних ситуацій, що склалися.

Для введення державного обов'язкового екологічного страхування (на відміну від добровільного) в Україні слід прийняти відповідний закон, у якому б визначалися як провідна страхова компанія (компанії), так і порядок утворення й функціонування державного екологічного страхового фонду.

 

Порядок добровільного корпоративного екологічного страхування визначається відповідними договорами, правилами й нормами цивільного законодавства. В Україні для введення добровільного екологічного страхування потрібно прийняти Типове положення про порядок екологічного страхування, яке б уводилося в дію розпорядженням уряду держави (як це зроблено в Російській Федерації).

 

На підставі Типового положення страхові організації розробляють свої Правила з добровільного екологічного страхування. Доцільно в цих правилах передбачити положення щодо страхового екологічного аудиту, який дає змогу розв'язувати завдання визначення параметрів об'єктів страхового поля (оцінювати ступінь екологічної небезпеки підприємств і виробництв, розмір можливих збитків і тарифних ставок страхових внесків).

 

Страхова організація з екологічного страхування надає страховий захист цивільної майнової відповідальності страхувальникам за шкоду, завдану третім особам унаслідок раптового, неупередженого й неочікуваного забруднення навколишнього природного середовища. Страхувальниками виступають корпорації, підприємства всіх форм власності, які є юридичними особами.

 

Страхові платежі виплачуються страхувальниками за тарифними ставками, що встановлюються залежно від розмірів річного обороту підприємства. На підставі даних про сплату платежів страхувальникам надається страхове свідоцтво (поліс). Від цього часу договір екологічного страхування набуває чинності. Зауважимо, що перед укладанням договору екологічного страхування страхувальник проводить огляд свого підприємства (здійснює екологічний аудит).

 

Умови страхування екологічної відповідальності (франшиза) передбачають встановлення граничних виплат страхового відшкодування (лімітів відповідальності) і власної участі страхувальника в оплаті збитків.

 

Головне завдання екологічного страхування — компенсація страхувальникам збитків, що виникають унаслідок випадкового забруднення навколишнього природного середовища, додаткове фінансове забезпечення екологічної безпеки при додержанні інтересів усіх сторін договору, зменшення платежів за забруднення.

 

Екологічне страхування створює взаємну економічну зацікавленість страхувальників і страхових організацій у зниженні ризику забруднення навколишнього природного середовища. Страхувальник зацікавлений у підвищенні своєї екологічної безпеки й тому, що з підвищенням імовірності аварій зростають ставки страхових внесків. Крім того, у вигляді заохочення безаварійності страхувальник одержує низку економічних пільг — пільгові

умови подовження страхового договору, залучення додаткових ресурсів із фонду превентивних заходів страхувальника на проведення природоохоронних чи запобіжних заходів. Тим більше зацікавлена в зниженні екологічного ризику страхова організація, яка з цього приводу здійснює низку попереджувальних заходів, організовує проведення екологічного аудиту стану страхувальника. Страхова організація може використовувати частину фонду превентивних заходів на екологічний аудит страхувальника, поліпшення служби моніторингу тощо.

 

Одна з функцій екологічного страхування полягає в ефективному вкладанні приватного капіталу. Екологічне страхування надає значний вибір методів екологічного стимулювання вкладання капіталу, причому у виробництво природоохоронного обладнання й проведення природоохоронних робіт, що в інвесторів вважається невигідним сектором інвестування. Це досягається ринковими важелями: прибуток від екологічного страхування безпосередньо залежить від стану навколишнього природного середовища, а стан середовища — від системи превентивних природоохоронних заходів. Джерелом коштів тут є

резерв превентивних природоохоронних внесків, що утворюється в страховій організації.

 

Для корпоративної системи управління привабливою є стратегія екологічного страхування із самоучастю: якщо страхування не покриває всю шкоду і винний сам зазнає збитків від певної частини цієї шкоди (що характерно для України), то самоучасть у проведенні заходів підвищує рентабельність корпорації чи окремих її підприємств. Тобто корпоративна система екологічного управління приймає на себе (разом із страхувальником)

частину страхового ризику. У цьому випадку підсилюється діяльність екологічного страхування в напрямку екологічної модернізації виробництва із залученням трьох джерел: страхових платежів (премій), які включаються до собівартості продукції або входять у рахунок екологічних платежів за забруднення; власного капіталу; мотивації захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб (примусовий економіко-правовий механізм

відповідальності).

 

Висновки

 

В умовах реформування економіки, систем управління, зміни форм власності, переходу на принципи збалансованого розвитку система корпоративного управління все більше набуває значення національної рушійної сили гармонізації відношень суспільства і Природи.

 

Екологічні вимоги до системи корпоративного управління сформульовані у Всесвітній програмі дій на XXI століття, Хартії Міжнародної торгової палати (ІСС), Європейському регламенті з екологічного управління і аудиту, міжнародних стандартах серії ISO 14000. Ці ви

моги забезпечують корпораціям не тільки власну екологічну безпеку, а й значні економічні вигоди та інвестиційну привабливість.

 

Для забезпечення дотримання міжнародних екологічних вимог, національного природоохоронного законодавства і захисту власних інтересів товаровиробника корпорації змушені створювати в загальній системі управління підсистеми корпоративного екологічного

управління з власними загапьносистемними і спеціальними функціями.

 

Загальносистемні функції корпоративного екологічного управління визначаються відповідно до державних стандартів серії ДСТУ ISO 14001, 14004. їхнім системоутворювальним елементом є розробка та здійснення корпоративної екологічної політики з відповідним забезпеченням системного аналізу вихідного стану, стратегічного планування, вибору альтернативних рішень, організації їх реалізації, коригування й мотивації.

 

Спеціальні функції корпоративного екологічного управління визначаються відповідно до міжнародних стандартів серії ISO 14000. Вони полягають в оцінюванні характеристик екологічності та життєвого циклу продукції, у проведенні екологічного маркування, екологічної сертифікації та екологічного аудиту. Ці функції поки не мають законодавчого закріплення в Україні, але необхідність їх актуалізації визначена національною стратегією Європейської інтеграції, вимогами до діяльності українських корпорацій у європейському й міжнародному конкурентному середовищі. Спеціальні функції корпоративного екологічного управління спрямовані як на забезпечення корпоративної ідентичності життєдіяльності, так і на підвищення еколого-економічної ефективності.

 

існують також спеціальні механізми забезпечення ефективності функціонування системи корпоративного екологічного управління ікорпорації в цілому. Це корпоративна програма екологічного аудиту, корпоративний екологічний маркетинг, інжиніринг, лізинг, екологічне страхування й екологічна модернізація (оздоровлення) виробничої системи.

 

Кожен із цих механізмів потребує своєї стандартизації (регламентування) в загальній системі корпоративної стандартизації управлінських і виробничих функцій, спрямований як на зменшення природоохоронних платежів, загальнодержавні норми яких невпинно

зростатимуть, так і на підвищення ефективності інвестиційної діяльності та ресурсозбереження.

 

Особливе значення має екологічна модернізація виробничої системи, орієнтована на некапіталомісткі заходи і створення умов для впровадження систематичного процесу екологічного оздоровлення.

Сучасне суспільство зазнає значних фінансових збитків від негативних наслідків впливу техногенної діяльності на стан довкілля. Підприємства багатьох галузей народного господарства несуть потенційну небезпеку як для людини, так і для навколишнього природного середовища. їх функціонування створює високий ступінь ризику виникнення надзвичайних ситуацій та аварій, що можуть призвести до тяжких соціальних та економічних наслідків. Аварії на промислових об'єктах часто спричиняють забруднення довкілля, значні матеріальні збитки, шкодять життю та здоров'ю людей, паралізують роботу інших виробництв. Відповідно до чинного законодавства України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну громадян, а також майну підприємств, установ, організацій внаслідок забруднення навколишнього середовища. Крім того, забруднення довкілля передбачає значні витрати на відновлення природних ресурсів.

 

Наслідком негативного впливу результатів господарчої діяльності на здоров'я населення та довкілля стали деградація природних екосистем і загроза глобальних змін навколишнього середовища.

 

Реалізація основних принципів охорони навколишнього природного середовища, закладених у рішеннях міжнародних угод і конференцій, у вітчизняних законах і законодавчих актах, найчастіше неможлива через надзвичайну обмеженість ресурсів. Завдання ще більше ускладнюється, коли справа стосується катастрофічних подій і ресурси на запобігання їх розвитку, ліквідацію наслідків і компенсацію завданих збитків потрібні в терміновому порядку та у великих розмірах. Катастрофічні й екологічні ризики для України — жорстока реальність не лише через аварію на Чорнобильській АЕС, а й тому, що в зонах можливого зараження сильнодіючими отруйними речовинами проживає 15 млн людей, у зонах сейсмічної активності — 11 млн, у зонах можливого катастрофічного затоплення — 7,4 млн., а рівень зносу основних фондів становить близько 36 %.

 

Незважаючи на всі досягнення науково-технічного прогресу, населення, організації та окремі території, як і раніше, наражаються на дуже серйозну небезпеку через стихійні лиха, а імовірність опинитися в зоні впливу значної техногенної аварії суттєво зросла. Причому, через ряд причин, коли йдеться про глобальні катастрофи, уже неможливо виокремити суто природні чи антропогенні катастрофи, майже всі вони є зараз природно-антропогенними.

 

Інтеграція України в світове економічне співтовариство зумовлює необхідність переходу до нових принципів захисту навколишнього середовища та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Держава надає громадянам право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та забезпечує відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

 

Захист від непередбачуваних і надзвичайних випадків, зокрема екологічних, у всьому світі беруть на себе страхові компанії. Інститут страхування є ефективною системою, що дає змогу зменшити тиск на держбюджет у разі надзвичайних ситуацій. Щодо сфери екологічної безпеки, то на сьогодні в Україні не запроваджено системи, яка давала б змогу мінімізувати екологічні ризики.

 

Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств з отримання прибутків, суспільства із захисту здоров'я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень і соціальну стабільність.

 

Після проголошення незалежності України на основі Конституції України, Законів України «Про страхування», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» було розроблено та введено в дію Страхове законодавство, яким передбачалося прийняття інших законодавчих актів у галузі екологічного страхування, зокрема й Закону України «Про екологічне страхування». Це пов'язано із сучасним станом соціально-економічного розвитку в країні,

 

Механізм екологічного страхування передбачає контроль за станом довкілля, здійснення превентивних природоохоронних заходів, гарантування компенсації за забруднення довкілля. Більше того, розвиток системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків дає можливість зменшити витрати на підприємстві щодо задоволення претензій третіх осіб у зв'язку зі збитками, завданими їм під час забруднення довкілля; дати гарантію постраждалим в отриманні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового стану підприємства-забруднювача; виконувати функцію контролю за здійсненням підприємствами заходів безпеки; бути одним з джерел фінансування заходів щодо гарантування безпеки та заходів з охорони довкілля.

 

Екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв — джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам унаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

 

Відповідальність за екологічне забруднення. Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несе відповідальність за забруднення довкілля та зниження якості природних ресурсів, а також за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

 

Підприємства, які є джерелами підвищеної екологічної небезпеки, звільняються від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки коли доведуть, що ця шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Що ж до підприємств, не віднесених до власників джерел підвищеної екологічної небезпеки, то вони звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що її заподіяно не з їхньої вини. Особи, яким завдані збитки, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості довкілля, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

 

За договором страхування не покривається шкода, завдана внаслідок навмисного порушення страхувальником законодавчих актів, постанов, розпоряджень та інших нормативних документів, що регулюють питання екології; суми штрафів не включаються в страхове покриття.

 

Строк страхування. Договір укладається на рік з подальшим його продовженням. Через високі страхові премії, великі адміністративні витрати, під час розробки умов страхування та укладення договору чи програми превентивних заходів і здійснення контролю, й страховикові, й страхувальникові вигідне партнерство на строк не менш як 5—10 років.

 

Територіальні межі страхування чітко обумовлюються, особливо в разі використання транспортних засобів, наприклад перевезення шкідливих речовин.

 

Ліміт відповідальності страховика. Страховики обмежують максимальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу. Ліміти компенсацій, що надаються, не влаштовують підприємства-забруднювачі, оскільки вони є нижчими від реально необхідних. Проте висока вартість страхування не дає змоги придбати страхування з великими лімітами. Ліміти відповідальності, що надаються в Європі, не перевищують 20 млн дол., Лондонський ринок надає покриття до 170 млн. дол.

 

Обов'язковим є страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути завдана пожежею і аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежене-безпечні об'єкти і об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

 

Страхування є обов'язковим для суб'єктів господарювання, яким об'єкти підвищеної небезпеки належать на правах власності, повного господарського відання або оперативного управління, чи які користуються або володіють об'єктами підвищеної небезпеки.

 

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним прямої шкоди третім особам унаслідок пожежі або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.

 

Страхові ризики. Екологічним страхуванням можуть покриватися такі ризики — аварія санітарно-епідеміологічного характеру (аварія, унаслідок якої стався неконтрольований викид або скидання в середовище життєдіяльності людини хімічних, біологічних (бактеріологічних) елементів, яке стало причиною загибелі людей або призвело чи може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людини, а також до проведення лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів серед населення або до негативних наслідків для середовища життєдіяльності людини).

 

Страхова сума визначається за кожним конкретним об'єктом підвищеної небезпеки відповідно до категорії небезпеки й становить у середньому:

 

• для груп об'єктів І категорії небезпеки - 200 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на страхової суми;

 

• для груп об'єктів II категорії небезпеки неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на страхової суми;

 

• для груп об'єктів III категорії небезпеки — 45 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент розрахунку страхової суми.

 

Вартість страхування. Розмір максимального страхового тарифу у відсотках від страхової суми на 12 місяців визначається залежно від категорії небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки й становить:

 

• для груп об'єктів І категорії небезпеки — 1,5 %;

 

• для груп об'єктів II категорії небезпеки — 0,6 %;

 

• для груп об'єктів III категорії небезпеки — 0,4 %.




Переглядів: 7113 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (13)

Переглядів: 2253 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2024