В освоєнні
космічного простору роль страхування важко переоцінити, особливо в галузі
страхування телекомунікаційних супутників. Спеціалісти в цій галузі
стверджують, що ряд космічних проектів не було б здійснено, якщо б світовий
страхо-вий ринок не прийняв на себе ризик невдачі. Це стосується, на-самперед
програми "Аріан", американського космічного корабля " Space
Shuttle”(3acTpaxoBaHoro на 250 млн дол.), а також європейської лабораторії "
Spacelab” (вартість страховки - 1 млрд дол.).
Абсолютно
виключним і дуже сприятливим для розвитку космічного страхування епізодом стало
повернення на Землю в 1984 році супутників "Палана В-2” і "Вестер-6”,
що "заблукали", та їх ремонт. Цю операцію, яку провели два астронавти
з корабля "Дискавері", запропонував і повністю фінансував косорціум
страхових компаній на чолі із страховим товариством "Ллойд".
Уся
операція no поверненню та їх ремонту коштувала близько 10 млн. дол.; одна повна
втрата супутників обійшлася б страхо-вим товариствам у 170 млн. дол.
Як
супутники так і ракети-носії з моменту їхнього виготов-лення і до експлуатації
на орбіті піддаються небезпеці, яка може призвести до повного знищення об”єкта
або порушення окремих окремих його функцій. Виділяють чотири основні стадії
виник-нення ризиків:
• стадія виробництва;
• пе’едпускова стадія, яка включає в
себе транспортування обєкта, його на стартовому майданчику, завантаження
ра-кети і підготовку до пуску;
• стадію запуску, яка включає вихід
супутника на орбіту і пе-ревірку справності всіх систем;
• стадію експлуатації.
Ризики, що
виникають при реалізації космічних проектів, можна розділити на 4 види:
технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові;
політичні та форс-мажорні.
Відповідно
існують чотири види страхування:
1. страхування ризиків пов’язаних із
установленням і скла-данням(включає монтаж і наступні випробування
ракет-носіїв, супутників і їх частин);
2. передпускове страхування (включає всі
ризики під час тра-нспортування з приміщень виробника на стартовий майда-нчик,
а також під час установлення, складання і підготовки до запуску);
3. страхування пуску (включає всі ризики
з моменту запуску до виходу супутника на задану орбіту);
4. страхування на орбіті (включає
покриття від усіх ризиків при загальній і частковій загибелі об’єкта на стадії
експлуатації).
Страхувальниками
в кожному космічному проекті є кілька юридичних осіб, серед яких: замовник
проекту; головний розроб-ник—виготовлювач космічного апарата; головна компанія
з на-дання носія виведення космічного апарата на задану орбіту («пу-скове
агентство»); експлуатуюча організація, що володіє назем-ною космічною
інфраструктурою.
Тому
страхування може бути проведено принципово двома різними способами: 1) або
кожен учасник проекту страхує свої ризики самостійно; 2) або учасники
консолідуються й страхують свої ризики сумісно. Звичайно, найбільш оптимальним
із техніч-ного й економічного погляду є принцип консолідації, тому що для
кожного космічного проекту спеціально розробляється кон-солідована програма
управління ризиками. Така програма є од-ним з необхідних елементів страхового
обслуговування косміч-них ризиків і передує укладанню договору страхування.
Програ-ма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.
Страховик
установлює поетапний порядок проведення стра-хування космічного проекту та
надійно розміщує ризики на стра-ховому ринку за участю міжнародних страхових
брокерів.
Можна
назвати ще кілька видів страхування космічних ри-зиків. Це, передусім
страхування відповідальності. Мета цього страхування - захистити треті особи
від шкоди, яка може виник-нути під час запуску і знаходження на орбіті
космічного аппара-та, незалежно від того, проти кого були направлені позови про
відшкодування шкоди
Законом
України «Про страхування» (ст. 7) передбачені такі види обов'язкового
страхування космічнихризиків:
п. 22)
страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік
яких затверджується Кабінетом Мініст-рів України за поданням Національного
космічного агентства України;
п. 23)
страхування цивільної відповідальності суб'єктів кос-мічної діяльності;
п. 24)
страхування об'єктів космічної діяльності (космічна Інфраструктура), які є
власністю України, щодо ризиків, пов'яза-них з підготовкою до запуску космічної
техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;
п. 25)
страхування відповідальності щодо ризиків, пов'яза-них із підготовкою до
запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у
космічному просторі.
Умови та
порядок здійснення кожного з перелічених видів регламентуються відповідними
Постановами Кабінету Міністрів України.
1. Затвердити
Положення про Державне
космічне агентство
України (додається).
2. Визнати
такими, що втратили чинність:
Указ
Президента України від
22 липня 1997
року N 665
( 665/97 )
"Про Положення про
Національне космічне агентство
України";
Указ
Президента України від
29 травня 1999
року N 594
( 594/99 )
"Про внесення змін
і доповнень до
Положення про
Національне космічне агентство України";
пункт 6 статті
1 Указу Президента
України від 1 серпня
2000 року N 943 ( 943/2000 ) "Про зміни та
визнання такими, що
втратили чинність, деяких актів Президента України";
статтю 1 Указу
Президента України від 19 квітня 2002 року
N 356 ( 356/2002 ) "Про внесення змін до деяких
указів Президента
України";
Указ
Президента України від
15 листопада 2002 року N 1048
( 1048/2002 ) "Про внесення змін
до Положення про
Національне
космічне агентство України";
пункт 1 змін,
що вносяться до
актів Президента України,
затверджених Указом Президента України від 24
грудня 2002 року
N 1207 ( 1207/2002
) "Про додаткові заходи щодо вдосконалення
контролю у сфері
міжнародного
військово-технічного
співробітництва";
Указ
Президента України від
25 жовтня 2003
року N 1213
( 1213/2003 ) "Про внесення змін
до Положення про
Національне
космічне агентство України";
пункт 7 змін,
що вносяться до
указів Президента України,
затверджених Указом Президента України від 5
березня 2004 року
N 280 ( 280/2004
) "Про внесення змін та визнання такими, що
втратили чинність, деяких указів Президента України".
3. Цей Указ
набирає чинності з дня його опублікування.
Президент
України
В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 8 квітня
2011 року
N 442/2011
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом
Президента України
від 8 квітня
2011 року N 442/2011
ПОЛОЖЕННЯ
про
Державне космічне агентство України
1. Державне космічне
агентство України (ДКА
України) є
центральним
органом виконавчої влади,
діяльність якого
спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
ДКА України входить
до системи органів виконавчої влади,
є
головним органом у системі центральних органів виконавчої
влади у
формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у
сфері
космічної діяльності.
2. ДКА
України у своїй
діяльності керується Конституцією
( 254к/96-ВР ) і законами України, актами Президента України та
Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства
України, а
також дорученнями Президента України.
3. Основними
завданнями ДКА України є:
1)
формування і реалізація
державної політики у
сфері
космічної діяльності;
2) здійснення
підготовки та реалізація міжнародних проектів у
сфері дослідження та використання космічного простору;
3)
забезпечення нормативно-правового регулювання
космічної
діяльності;
4) надання адміністративних послуг
та здійснення
контрольно-наглядової функції у сфері космічної діяльності;
5)
здійснення управління об'єктами
державної власності у
сфері космічної діяльності;
6)
інформування та надання
роз'яснень щодо здійснення
державної політики у сфері космічної діяльності.
4. ДКА України
відповідно до покладених на нього завдань:
1)
узагальнює практику застосування
законодавства з питань
космічної
діяльності, розроблює пропозиції
щодо вдосконалення
проектів законодавчих
актів, актів Президента України, Кабінету
Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на
розгляд
Президентові України та Кабінету Міністрів України;
2) визначає
пріоритетні напрями розвитку космічної діяльності
в інтересах національної економіки;
3) формує державну
політику у галузі
дослідження і
використання
космічного простору в
мирних цілях та в інтересах
безпеки держави;
4) розробляє
стратегічні, програмно-планові документи у сфері
космічної діяльності та забезпечує їх реалізацію;
5) формує Загальнодержавну цільову науково-технічну космічну
програму та забезпечує її виконання;
6) здійснює функції
замовника науково-дослідних робіт
з
дослідження і використання космічного простору, науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт з проектування, виготовлення та
випробування космічної техніки, у тому числі міжнародних
проектів;
7)
забезпечує створення та
експлуатацію наземного та
космічного сегментів
супутникових систем зв'язку,
мовлення та
дистанційного
зондування Землі, контролю
і аналізу космічної
обстановки, координатно-часового та навігаційного
забезпечення;
8) для забезпечення
національної безпеки України
вживає
заходів до оперативного
виявлення джерел небезпеки та
сприяє в
межах своїх повноважень досягненню належного рівня надійності
та
ефективності систем державного управління в особливий
період;
9)
організовує співробітництво України з
іншими державами та
міжнародними організаціями у космічній галузі, а також забезпечує
збереження і розвиток
існуючих міжнародних зв'язків
у сфері
космічної діяльності;
10)
забезпечує міжнародне співробітництво та
реалізацію
зовнішньої політики у межах своїх повноважень;
11)
розробляє проекти нормативно-правових актів
у сфері
космічної діяльності;
12) готує в
межах повноважень висновки
і пропозиції до
проектів
законів, інших актів законодавства, які надходять для
погодження від інших органів;
13) затверджує
порядок діяльності представництв
генерального
замовника - Державного
космічного агентства України з
контролю
якості та прийняття космічної техніки та іншої продукції;
14) здійснює технічне
регулювання у сфері
космічної
діяльності та заходи
щодо розроблення та функціонування системи
сертифікації та стандартизації космічної техніки України;
15)
забезпечує виконання законодавства
у сфері космічної
діяльності;
16) бере участь
у здійсненні заходів
щодо адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу у
сфері
космічної діяльності;
17) утворює,
ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи
та організації, затверджує їх положення (статути), в
установленому
порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх
керівників;