RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 страхування банківських кредитів 


Страхування банківського кредиту поділяється на два ви-ди:

 

• страхування ризику непогашення кредиту;

 

• страхування відповідальності позичальника за непога-шення кредиту.

 

І в тому, і в іншому випадку основною проблемою страху-вання є оцінка фінансового стану і репутації позичальника з точки зору його платоспроможності. Цей етап, що передує обом видам угод – кредитних і страхових – є одним із видів ризик-менеджменту як банку, так і страховика, а отже, і своєрідним страхуванням від відповідних ризиків. У міжна-родній практиці з цією метою використовуються різні методики.

 

Методик – аналізу фінансового становища клієнта і його надійності багато. Існують також методи класифікації кре-дитів комерційних банків за ступенем ризику непогашення кредитів і прогнозу фінансових труднощів. Крім досить про-стих і відомих, застосовуються математико-статистичні мо-делі, а також модель САКТ, яка має назву "рекурсивна розбив-ка”, яку застосовували економісти Маре, Паттел і Вольфсон, Фрідмен, Альтман і Као. Привабливість моделі САКТ полягає у використанні різноманітного аналізу [28]. У цілому перевага віддається простим і доступним.

 

Н.І.Машина МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ

 

Оцінка передумов для укладення договору

 

Оцінка надійності, платоспроможності, репутації і морального обличчя клієнта є основною умовою надання кредиту, безумовним елементом керування банківськими ризиками і самострахуванням банку від ризику його неповернення.

 

Насамперед, банк має знати ціль кредиту. Ця вимога відповідає й інтересам дебітора. У деяких випадках саме ціль дає можливість позичальнику одержати пільги. При вирішенні питань про надання кредитів для нових або венчур-них підприємств обов’язково приймається до уваги ступінь невизначеності кінцевих результатів їхньої діяльності, оскільки для таких клієнтів існує велика імовірність руйну-вання.

 

Для, банку важливим є також джерело погашення кредиту. Іноді клієнт просить кредит, погашення якого планується не з регулярних доходів. Частими є ситуації, коли позика при-значена для погашення раніше отриманих кредитів. У цьому випадку банк може рефінансувати ці борги і взяти на себе обов’язки єдиного кредитора. Звичайно банки через високий ризик відмовляються надавати позики на такі цілі, навіть як-що відсоток по них набагато перевищує базовий і заставу або будь-яке інше матеріальне забезпечення більш ніж достатні.

 

Крім того, банк повинен знати реальні потреби клієнта, тому що розмір позики, зазначений у кредитній заявці, часто не відповідає його дійсним потребам. Тому банк уточнює реальні потреби клієнта для тієї цілі, яка зазначена в заявці. Це, насам-перед, необхідно у разі надання позики на пільгових умовах. Якщо в заявці зазначена сума, менша від необхідної, то банк має передбачити можливість виникнення у клієнта потреби в одержанні додаткового кредиту.

 

Крім джерел погашення позики, велике значення мають також термін повернення кредиту і періодичність виплат по ньому. Термін повернення кредиту на покупку товарів трива-лого користування має бути меншим або хоча б дорівнювати передбачуваному часу їх служби. Якщо клієнт бере кредит на

 

Глава 19 СТРАХУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ

 

проведения відпустки, то очевидно, що максимальний термін подібної позики мае бути не більше року. Умови погашения позики враховують і віковий фактор: банк не видасть великий кредит клієнту на 20 років, якщо його вік близький до похило-го.

 

Остаточний результат роботи з оцінки платоспромож-ності і репутації мае складатися в цифровому відображенні за-стосовуваних критеріїв оцінки будь-якого позичальника. Тільки за цієї умови можна порівнювати характеристики дебіторів з нормативами або загальноприйнятими, приймати зважені рішення щодо їх кредитоспроможності, встановлюва-ти для них процентні і тарифні ставки, вибирати найбільш надійні.

 

У рамках дилеми "ризик - прибутковість” позичальники, які мають слабші фінансові позиції, а отже, більше піддаються ризику, повинні платити і за кредит, і за страхування більше, ніж надійні позичальники. Майже всі нижче наведені правила дозволяють оцінити репутацію і платоспроможність клієнта в цифровому вираженні.

 

У практиці кредитного аналізу застосовуються добре відомі показники фінансової стійкості і платоспроможності клієнта - юридичної особи: коефіцієнти ліквідності, заборго-ваності, погашения боргу, ділової активності, рентабельності.

 

Правило "п’яти сі”. У практиці американських банків за-стосовується широко відома система "п’яти сі” (у деяких ре-дакціях - "5 С”), у якій критерії добору клієнтів позначені словами, що починаються на букву "сі”:

 

• спагасїег (характер позичальника);

 

• сарасіїу (фінансові можливості);

 

• саріїаі (капітал, майно);

 

• соііаїегаі (забезпечення);

 

• сопсНїіош (загальні економічні умови). Рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника -

 

фізичної особи мае на меті поставити кожному з позичаль-ників числові характеристики їхньої платоспроможності і ре-путації.

 

Н.І.Машина МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ_____________________

 

У Німеччині для одержання споживчого кредиту пози-чальник повинен надати документи, що свідчать про його особист! якості і платоспроможність. Дані, які бажають мати банки, охоплюють наступні відомості:

 

1) особисті якості підприємця: характер, манери, по-ведінка, зовнішність, виразність мови, ступінь відвертості (щодо свого економічного і фішнсового становища), вік, роди-ний стан, сімейні обставини, соціальна роль поза підприємництвом, почесні посади, хоббі;

 

2) загальна освіта, кваліфікація, підприємницький склад розуму, ставлення до ризику (азартність), інтерес до еко-номіки й організації виробництва, здатність до планування;

 

3) фахова освіта (професіоналізм), підвищення квалі-фікації, професійний досвід, спеціалізація в роботі;

 

4) стан здоров’я (з урахуванняжминулих і хронічних захво-рювань), межі навантаження, заняття спортом;

 

5) майновий стан: ступінь участі у справах підприємства, власне майно, нерухомість, додаткові джерела доходу, особист! доходів з прибутку підприємства, борги, включаючи по-даткові, а також майновий стан членів родини, інтенсивність відносин з кредитними установами, участь у конкурсах.

 

Крім того, банк на основі інформації клієнта проводить роз-рахунки його щомісячних доходів і витрат. Співставивши доход клієнта і порівнявши його зі щомісячною сумою по обслугову-ванню боргу, банк визначає його кредитоспроможність. Якщо сума по обслуговуванню боргу перевищує розмір доходу, то за-ява клієнта відхиляється. Кредитоспроможність потенційного позичальника оцінюється банком як задовільна, якщо сума по обслуговуванню боргу складає 60% і менше.

 

Метод кредитного скоринга Дюрана. Його запропонував американський економіст Д. Дюран на початку 1940-х років минулого століття. Метод заснований на бальній оцінці характеристик позичальника. Перевага методу полягає в його оперативность Експрес-аналіз заявки на кредит можна провести в присутності клієнта за кілька хвилин. Дюран використовував наступні оцінки в балах:

 

Глава 19 СТРАХУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ

 

• вік: 0,01 бала за кожний рік понад 20 років (максимум -0,30 бала);

 

• стать: для жінок - 0,40; для чоловіків - 0;

 

• термін проживания: 0,042 за кожний рік проживания в даній місцевості (максимум - 0,42 бала);

 

• професія: 0,55 - за професію з низьким ризиком, 0 - за професію з високим ризиком і 0,16 - для інших про-фесій;

 

• робота в галузі: 0,21 - підприємства суспільного кори-стування, державні установи, банки і брокерські фірми;

 

• зайнятість: 0,059 - за кожний рік роботи на даному підприємстві (максимум - 0,59 бала);

 

• фінансові показники: 0,45 - за наявність банківського рахунка, 0,35 - за володіння нерухомістю, 0,19 - за на-явності поліса по страхуванню життя.

 

На основі цих коефіцієнтів Дюран визначив межу, що розділяє "хороших” і "поганих” клієнтів: 1,25 бала. Клієнт, який набрав більше 1,25 бала, вважався кредитоспроможним, менше 1,25 - небажаним для банку.

 

Поряд з використанням анкет клієнтів банки можуть одержати інформацію про них з місцевих кредитних бюро. При цьому в західних країнах закон передбачає можливість для клієнта перевіряти інформацію, що стосується його фінан-сового становища і знаходиться в кредитному бюро. При вияв-ленні помилки клієнт заявляв про це в бюро для ЇЇ виправлен-ня, а бюро повідомляє всім кредиторам, які одержали помил-кову інформацію. Якщо точність інформації викликає сумніви і суперечності, клієнт може постійно вносити в базу даних свою інтерпретацію помилки.

 

Система САМРАКІ розроблена економістом П. Роузом. Система складає альтернативу правилу "п’яти сі”. її назва ут-ворюється з початкових букв слів:

 

3 (скагасіег) - репутація, характеристика клієнта;

 

А (аЫШу) - здатність до повернення позики;

 

М (таг§е) - маржа, прибутковість;

 

Р (ригрозе) - цільове призначення позики;

 

Н.І.Машина МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ

 

А (атоипі) - розмір позики;

 

К (гераутепі)- умови погашения кредиту;

 

I (ітигапсе) - забезпечення, страхування ризику непога-шення позики.

 

Система в основному призначена для оцінки кредитоспро-можності при видачі споживчих позик і більш уважна до цілей і умов позики.

 

Основні принципи страхування

 

Об’єктом страхування ризику непогашення кредиту є

 

відповідальність всіх або окремих позичальників перед банком за своєчасне і повне погашения кредитів і відсотків за ко-ристування кредитами протягом терміну, встановленого в договор! страхування.

 

Страхувальниками є банки. Страхове відшкодування вип-лачується в розмірі від 50 до 90% суми непогашеного пози-чальником кредиту і відсотків по ньому. Таким способом пе-редбачається доля участі страхувальника у відшкодуванні збитку. Можливий варіант страхування на 100% суми кредиту без обліку процентних платежів.

 

Можливі варіанти страхування, що визначаються страху-вальником - банком:

 

• сума кредиту з відсотками;

 

• тільки сума основного боргу;

 

• відповідальність усіх позичальників;

 

• відповідальність кожного позичальника окремо. Страховик несе відповідальність у тому випадку, якщо

 

страхувальник не одержав обумовлену кредитним договором суму протягом певного часу після настання терміну платежу, передбаченого кредитним договором, звичайно від 10 до 20 днів, або терміну, встановленого банком при невиконанні по-зичальником умов кредитного договору. Конкретна межа відповідальності страховика і термін настання його відповідальності визначається договором страхування.

 

Глава 19 СТРАХУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ

 

Страхова сума встановлюється пропорційно визначеному в договорі страхування відсотку відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, що підлягає поверненню за умовами кредитного договору. При страхуванні ризику не-погашення кредитів по всіх позичальниках страхова сума збільшується на суму кредитів, наданих після укладення договору страхування, якщо страхувальник сплатить по цих кредитах страхові платежі. У цьому випадку страхова сума визна-чається, виходячи із суми заборгованості на певну дату, без урахування кредитів з простроченою заборгованістю.

 

Період страхування встановлюється виходячи з термінів повернення сум кредиту. При страхуванні всіх виданих кре-дитів договір страхування ризику непогашення кредитів укла-дається на один рік.

 

Тарифна ставка залежить від ряду факторів: терміну кори-стування кредитом; суми кредиту і величини процентної ставки; рівня ризику; виду забезпечення й у кожному випадку виз-начається страховиком.

 

При страхуванні відповідальності позичальника за непо-гашення кредиту в якості страхувальників виступають самі позичальники. Об’єктом страхування є відповідальність пози-чальника перед банком за своєчасне і повне погашення кре-дитів, або за погашення кредитів, включаючи відсоток за кори-стування ними. Основні правила й умови страхування в ціло-му аналогічні правилам і умовам страхування ризику непога-шення кредиту.

 

Відповідальність страхової організації виникає тоді, коли страхувальник не повернув банку-кредитору обумовлену кре-дитним договором суму, звичайно протягом трьох днів після настання терміну платежу, без факту пролонгації кредитного договору. Як правило, відшкодуванню підлягає певна частина відповідальності позичальника – від 50 до 90%. Інша частина покладається на страхувальника.

 

Н.І.Машина МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ

Цікавим страховим продуктом є страхування кредитів, яке на сьогодні є досить популярним в Україні. Значний поштовх для розвитку цього напрямку дав банківський сектор, який високими темпами нарощує обсяги надання кредитів, і відповідно збільшує кількість об’єктів для страхування.

 

Надаючи кредити, банки шукають надійної форми їх забезпечення . Згідно зі ст. 1 Закону України „Про заставу” одним з популярних способів забезпечення кредитних зобов’язань є застава. Вона може бути у двох речових формах:

 

1. іпотеки (нерухоме майно);

 

2. заклад (рухоме майно).

 

Є очевидним, що речі , визначені або передані в заставу можуть бути знищені або пошкоджені тобто потребують страхового захисту. Закон „Про заставу” у ст.10 передбачає обов’язок заставодавця страхувати нерухомі речі (іпотеку) передані в заставу , за власний рахунок на користь заставоутримувача. При заставі рухомих речей , переданих у заклад, такий обов’язок покладається на заставоутримувача. Він повинен страхувати предмет закладу в обсязі його вартості та в інтересах заставодавця. Отже, предметом застави може бути різне майно , яке генерує різні за обсягом ризики його пошкодження чи знищення.

 

Виходячи з різноманітності ризиків, страховики пропонують страховий захист заставленого майна різних стандартів. Найпоширенішими на страховому ринку є :

 

· стандартне покриття;

 

· стандартне та додаткове покриття;

 

· будь-які окремі ризики за вибором страхувальника.

 

Так, стандартне покриття при страхування автотранспортних засобів охоплює збитки від крадіжки, дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, вибуху, стихійного лиха. До обсягу додаткового покриття здебільшого відносять протиправні дії третіх осіб, напад тварин, падіння пілотованих об’єктів та інші страхові випадки. Однак такі численні доповнення є рідкісними на вітчизняному страховому ринку. З метою дотримання правильних взаємовідносин між страховиком і страхувальником деякі автори звертають увагу на відмінності у страхуванні предмета застави та майна до моменту його переходу у категорію заставленого. Заставлене майно внаслідок обмежень у використанні та експлуатації піддається меншому ризику, а тому захист незаставленного майна загрожує страховикові недоотриманням страхової суми

 

Страхування застав опирається на два ризикогених ефекти: на предмет застави, а в випадку його відсутності на особу позичальника. Вказаній умові страхування платоспроможності позичальників за несплату кредитів ще не так давно не мали належного попиту на ринку як з боку кредиторів так і з боку позичальників. Це пояснюється тим, що початкуючим підприємцям нічого було заставляти, а смерть позичальника в умовах нестабільної економіки не сприймалися кредитором за головний ризик кредитної операції.

 

Сьогодні банки, надаючи кредити позичальнику обов’язково вимагають від нього страхування позики або заставленого майна. Також поширюється добровільне страхування життя позичальника, яке дозволяє виконати зобов'язання у випадку не дожиття застрахованої особи до дати повернення кредиту.

 

Страхування застав повинно здійснюватися як трьохсторонній процес за участю страхової компанії, кредитора і позичальника. Кожний із сторін виконує свою функцію, що дозволяє проводити фінансовий та технічний моніторинг даної операції.

 

У зарубіжній практиці страхування кредитів стосується різних сфер діяльності та тісно пов’язане з іншими видами страхування. У залежності від місця і причин виникнення кредитного ризику виділяють такі його види: страхування споживчого кредиту, комерційного (товарного, торгового) кредиту, банківського, експортного, фінансового кредиту і страхування вексельного кредиту.

 

В окремих випадках страхові договори укладаються безпосередньо банками, які одночасно є страхувальниками і застрахованими. Такі договори формують відносини між страховиком та кредитором, але при цьому останній діє в інтересах свого клієнта.

 

На фінансових ринках країн Заходу, зокрема у Франції, тепер найбільше поширився варіант групового страхування життя банками своїх клієнтів позичальників.

 

В основі таких страхових відносин є торгові кредити. Цьому виду страхування властиві такі риси та переваги:

 

· страховий захист охоплює багато клієнтів позичальників та кредитних операцій;

 

· вибір клієнтів не лише на розсуд банків-кредитодавців;

 

· страхова установа уникає селекції і кумуляції ризиків , оскільки у сформованій групі здійснюється стохастичний розподіл ризику;

 

· страхування всіх клієнтів на визначених умовах (установлення максимальної квоти та тривалості кредиту, загального ліміту страхової відповідальності, автоматичності прийняття на страхування при наданні кредиту) [21, с.298].

 

Початково страховиком оцінюється ризик самого банку та його клієнтів на основі власної інформації та отриманої від банку. В результаті встановлюється загальний ліміт страхової відповідальності .




Переглядів: 2557 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (1)

Переглядів: 1230 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright http://strakhuvannya.at.ua © 2017