RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 страхування кредитних ризиків 


Різноманітність видів кредитних операцій зумовлює особливості та причини виникнення кредитного ризику, який виникає, зазвичай, через недобросовісність позичальника кредиту; погіршення його фінансового стану; несприятливу економічну кон'юнктуру; некомпетентність керівництва фірми тощо.

З найдавніших часів кредитні операції проводилися в умовах ризику неповернення кредиту. В сфері кредитних відносин існують матеріальна та юридична форми забезпечення кредитів. Ризик кредитної операції матеріально проявляється в неповерненні, несплаті заборгованості, а юридично — у невиконанні зобов'язань. З одного боку, використання цих форм є трудомістким у кредитних операціях, а з іншого — позичальник не завжди має достатню можливість матеріального або юридичного забезпечення кредиту. Тому особливою формою захисту виступає страхування.

 

Отже, з метою захисту кредитно-фінансової сфери діяльності юридичних осіб проводиться страхування кредитних ризиків — ризику неплатежу, ризику настання відповідальності позичальника — юридичної особи за неповернення кредиту, а також ризику непогашення кредиту.

 

Кредитне страхування — відносно новий вид страхування, який почав розвиватися з розвитком споживчого кредиту в країнах з ринковою економікою, де населення купує будинки, автомобілі, товари тривалого користування з розстрочкою платежу.

 

Об'єктом страхування кредитного ризику виступають майнові інтереси, пов'язані з матеріальними збитками, що можуть бути завдані страхувальнику внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором (договором позики) між позичальником і страхувальником (позикодавцем, кредитором).

 

Історичний прообраз страхування кредитів полягає у комісійній операції, за умовами здійснення якої укладалася додаткова угода, названа делькредере. Виділяють такі види страхування кредитів:

 

— страхування делькредере (комерційні кредити, кредити під засоби виробництва і предмети споживання, експортні кредити);

 

— страхування поручительства та гарантії;

 

— страхування збитків, які виникають через надмірну довіру (кредиту довіри).

 

Страховики, які займаються кредитним страхуванням, працюють у всіх галузях делькредере на основі однакових процедур:

 

— можливі страхові випадки попереджуються за допомогою поточного спостереження за кредитами;

 

— при настанні страхового випадку (втратах від неплатоспроможності позичальника) відшкодовується збиток;

 

— розмір збитку зменшують за рахунок участі страховика в одержанні частини сплаченого боргу при судовому процесі щодо банкрутства позичальника (регресний позов).

 

Необхідною умовою виникнення відповідальності є факт настання страхового випадку, а як результат — поява ризику неплатоспроможності позичальника.

 

Страховим випадком вважають збитки страхувальника внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором (договором позики). Сюди відносять: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту (позики) у встановлені кредитним договором строки, невиплату ним відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором строки, невиконання інших обов'язків, передбачених кредитним договором.

 

Страховий платіж залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, що можуть стати забезпеченням прав регрссних вимог страховика при настанні страхового випадку, і визначається з урахуванням кредитоспроможності позичальника, цільового призначення кредиту та інших умов, передбачених кредитним договором.

 

Страхова сума вираховується з суми кредиту та відсотків за користування ним. Ці дані містяться у кредитному договорі, укладеному між страхувальником і позичальником.

 

Зазвичай межа відповідальності страховика становить від 50 до 90 % суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених договором кредитування.

 

Загальна сума страхових виплат за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

 

Для визначення ступеня страхового ризику і кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника страхувальник при укладанні договору страхування повинен надати страховику такі документи:

 

— копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника;

 

— копію статуту;

 

— балансовий звіт (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2); звіт про рух грошових коштів (форма 3) на останню звітну дату;

 

— розшифровки кредиторської та дебіторської заборгованості на останню звітну дату;

 

— копію кредитного договору;

 

— техніко-економічне обґрунтування заходів, що кредитуються;

 

— довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальника;

 

— договори, контракти, рахунки, накладні, що характеризують цільове використання кредиту, кредитних коштів;

 

— договори купівлі-продажу або інші документи, що е підставою для надання кредиту;

 

— контракт на постачання і реалізацію продукції;

 

— розрахунок погашення кредиту;

 

— документ, що засвідчує зобов'язання за заставою (опис товарно-матеріальних цінностей або іншого майна, яке є власністю позичальника, може бути використане для забезпечення права регресних вимог страховика, якщо має місце страховий випадок, передбачений договором страхування, та виплати страховиком суми страхового відшкодування);

 

— акт аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника;

 

—інші документи, зазначені у договорі страхування.

 

Для виплати страхового відшкодування страхувальник повинен подати страховику такі документи:

 

— письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

 

- офіційні документи, що підтверджують неповернення кредиту і (або) відсотків з кредиту;

 

— оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

 

— акт несплати позичальником кредиту та (або) відсотків з нього страховику;

 

— акти аудиторських перевірок фінансового стану позичальника після факту несплати кредиту та (або) відсотків з нього страховику;

 

— довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальпика;

 

— копію рішення суду щодо цього страхового випадку;

 

— інші документи, зазначені у договорі страхування.

 

Існують випадки, коли кредитний договір пролонгований страхувальником. Тоді укладається додаткова угода до чинного договору страхування. Тільки після цього настає відповідальність страховика на строк пролонгації. При цьому страховий платіж вираховується так само, як при укладанні чинного договору.

 

Суть цього виду страхування полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику. Він поширюється тільки на споживчий кредит, тобто на придбання товарів довгострокового користування.

Надаючи споживчий кредит, продавець практично позбавлений можливості контролювати платоспроможність покупця. За великої кількості продажів у кредит деякі з них не будуть оплачені. Це типово страховий ризик, оскільки тут діють випадковість та математичний закон великих чисел. Коли ж ідеться про страхування банківських кредитів, то не знайдеться такого страховика, який би взяв на себе відшкодування збитків за неповернення кредиту або невчасне його повернення, бо ніяка інша установа не знає ступеня надійності позичальника краще, ніж сам банк. До того ж винагородою банкіру за ризик, який він на себе бере, є банківський прибуток. Якби всі ризики банку, пов'язані з кредитуванням, передати страховикам, не було б потреби платити банкірам.

Викладене не означає, що в банківській діяльності немає страхових ризиків. У процесі кредитування застосовують такі способи страхового захисту:

страхування ризику неповернення кредиту;

страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту банку (або іншому кредитору);

страхування невчасної сплати позичальником відсотків за кредит;

страхування споживчого кредиту;

страхування комерційного кредиту (страхування векселів);

страхування депозитів фізичних осіб;

страхування депозитів юридичних осіб.

А. Страхування ризику непогашеного кредиту

Об'єктом страхування є відповідальність усіх або окремих позичальників перед банком за вчасне і повне погашення кредиту та сплату відсотка за використання його у визначений кредитним договором строк.

Страховиком є страхова компанія, яка має ліцензію на здійснення такого виду діяльності.

Страхувальником є банк.

Страхувальник визначає сам: застрахувати відповідальність усіх позичальників, котрим були надані кредити, чи відповідальність кожного зокрема. Перший варіант привабливий тим, що за цих умов забезпечується автоматизм відповідальності страховика, що є суттєвим гарантом повернення кредитних засобів, і встановлюється пільгова тарифна ставка. Але в умовах нестабільної економічної ситуації доцільніше страхувати кредити з відсотками кожного позичальника зокрема.

Страхувальник має право застрахувати тільки суму основного боргу або суму виданого кредиту з відсотками.

За умови страхування кредиту та відсотків за нього страховик з часу настання страхового випадку виплачує страхувальнику відшкодування в розмірі від 50 до 90% непогашених боржником платежів та відсотків за них.

Страхова сума встановлюється пропорційно визначеному в договорі страхування відсотку відповідальності страховика щодо всієї суми заборгованості (включно з платою за користування кредитом), яку належить повернути за умовами кредитного договору.

Приклад

Позичальник по закінченні терміну страхування не повернув банку ні боргу, ні процентів за користування кредитом. Сума кредиту дорівнює 10 млн. грн.

Строк — 3 місяці. Плата за кредит — 60% річних. Відповідальність страховика становить 80%.

Розмір заборгованості дорівнює; 10 + ((10 60)/100) : 4 = 10 + 1,5 = 11,5 млн грн.

Страхове відшкодування становить: 11,5*80/100=9,2 млн. грн.

2,3 млн грн (11,5- 9Я) — збитки страхувальника.

Страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику відшкодування протягом тієї кількості днів після настання страхового випадку, яка зазначена в Правилах. Після отримання банком страхового відшкодування він передає право вимоги на відшкодування збитків, спричинених боржником у межах виплаченого йому страхового відшкодування, страховику. Передача права вимоги супроводжується документами, необхідними для реалізації цього права.

Якщо це право страховик не може реалізувати з вини страхувальника (прострочено претензійну заяву і т. ін.), то страховик звільняється від зобов'язання виплачувати відшкодування. А якщо виплату вже здійснено, банк зобов'язаний повернути це відшкодування страховику.

Б. Страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту

Страхувальником з даного виду страхування є підприємства, установи та організації.

Страховик — страхова компанія.

Об'єкт страхування — відповідальність позичальника перед банком, що надає кредит, за вчасне і повне погашення кредиту, включаючи плату за користування ним.

Правила та умови страхування аналогічні правилам та умовам страхування ризику непогашених кредитів.

Страхувальник подає заяву в двох примірниках, копію кредитного договору, довідку про погашення кредиту.

Страховик визначає страхові платежі, які мають бути сплачені страхувальником одноразово. Днем сплати вважається день списання коштів з рахунка страхувальника.

Відповідальність страховика виникає при неповерненні боржником банку-кредитору суми впродовж трьох днів після настання строку платежу, обумовленого договором.

Відповідальність страховика коливається теж у межах 50—90%.

Страхова сума встановлюється пропорційно частці відповідальності страховика, обумовленої в договорі, до суми заборгованості.

Страхування кредитних ризиків у розвинених країнах світу передбачає як обов'язкову умову так зване супутнє страхування. Зміст його полягає в тому, що позичальник кредиту або покупець товару в кредит на строк надання кредиту страхує життя, працездатність, дожиття до закінчення строку договору. Даний вид страхування застосовується і при заставі майна. Це означає, що на строк дії кредиту страхується позичальник.

При укладанні страхових договорів з обох видів страхування відповідальності враховують платоспроможність позичальника.

Під кредитоспроможністю розуміють наявність у суб'єкта господарювання передумов, необхідних для отримання кредиту, та здатності повернути наданий кредит у строк. Висновок про кредитоспроможність роблять на основі аналізу: ретельності його розрахунків за раніше отримані кредити, поточного фінансового стану, здатності мобілізувати за необхідності грошові засоби з різних джерел, тобто рівня ліквідності.

Банк, приймаючи рішення про надання кредиту, визначає ступінь ризику, який він готовий взяти на себе, та розмір кредиту, який може надати.

В. Страхування депозитів

Страхування депозитів полягає у створенні системи захисту грошових вкладів, що знаходяться на депозитних рахунках у комерційних банках, на випадок банкрутства цих банків. Система депозитного страхування (СДС) породжена дворівневою банківською системою і функціонує практично в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою. Цікаво, що потреба в її створенні виникла в умовах глибокого кризового стану економіки. Запровадження СДС настільки важливе для вирішення цілої низки економічних та соціальних проблем, що в СІЛА цю подію в економічному житті країни XX століття оцінюють як другу за своєю значимістю після створення Федеральної Резервної Системи (ФРС).

Не дивно, що потреба створення СДС виникла і в Україні в період глибокої економічної кризи.

Система страхування депозитів покликана вирішити два головних завдання:

захистити насамперед дрібних вкладників від фінансових втрат;

запобігти масовому вилученню вкладів, коли банк перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Окрім цього, СДС виконує цілу низку допоміжних завдань:

а)розмежовує відповідальність комерційних банків за рівень ризикованості операцій, які вони виконують, та відповідальність потенційного клієнта за вибір надійного банку;

б)СДС може надати допомогу банкам, що опинилися в тяжкому фінансовому становищі, а саме:

провести злиття банку, що перебуває в тяжкому фінансовому становищі, з іншим, сильнішим, банком;

поручитися за цей банк, перерахувавши на його рахунки певну грошову суму;

забезпечити механізми та процедури проведення банківських банкрутств.

СДС може здійснюватись на різних засадах.

1.За характером вимог щодо участі комерційних банків у СДС вона може бути: обов'язкова (всі комерційні банки повинні бути учасниками СДС); добровільна (за бажанням банків) та змішана (в СІЛА держава зобов'язує всі банки, котрі входять до ФРС, бути учасниками СДС, а для тих, що перебувають поза межами ФРС, встановлює певні вимоги, дотримання яких є необхідною умовою для членства в СДС).

Обов'язкова СДС приваблива тим, що, охоплюючи всі банки, забезпечує однакові гарантії клієнтам усіх банків. Недоліком її є слабка відповідальність клієнта щодо вибору надійних банків.

Добровільна СДС приваблива своєю демократичністю. Вона ґрунтується не на законі, а на договорі і дає змогу уникнути значних суперечок між банками та державою.


У стосунках між кредитором (позикодавцем) та його боржником

(позичальником) предмет їхнього спільного інтересу - кредит - створює

 різні економіко - правові ситуації: для боржника - зобов'язання

повернути позику, а для кредитора - право вимагати її повернення за

попередньо узгодженими умовами. Невиконання з різних причин цих

домовленостей загрожує кредиторові фінансовими збитками, яких він

намагається уникнути з допомогою різних доступних заходів правового та

матеріального характеру. При цьому правове забезпечення передбачає, що

належні кредиторові суми можуть бути повернені йому третіми особами

 

Здійснюючи аналіз вітчизняного кредитного механізму в умовах ринкових

засад господарювання,можна зробити висновок, що переважно

використовуються чотири форми забезпечення кредитів : застава, гарантія,

поручительство та страхування кредитних ризиків. Попри високу надійність

перших трьох зазначених форм забезпечення кредитів їх застосування часто

буває незручним, важкодоступним і невигідним для учасників кредитних

відносин. За цих умов найбільш доступною та надійною формою фінансового

забезпечення інтересів кредиторів стає страхування, яке базується на

визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який

формується у процесі кредитування. Але лише ця форма  викликає найбільше

непорозумінь, суперечок та дискусій.

 

Стосовно страхування ризиків у кредитній сфері в вітчизняному

зако-нодавстві виділено три види : страхування кредитів ; страхування

відповідальності позичальника за непогашення кредиту; страхування

виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

 

Однак, як свідчить міжнародна страхова практика, видів кредитного

страхування значно більше. Зарубіжні страховики вийшли на досить високі

рівні здійснення страхування експортних, інвестиційних та споживчих

кредитів. Успішно функціонує також ринок перестрахування кредитних

ризиків.

 

Сучасне вітчизняне законодавство покладає на заставодавця обов'язок

страхування нерухомих об'єктів та предметів іпотеки, переданих ним у

заставу. Таке страхування має здійснюватися за рахунок коштів

заставодавця у повній вартості заставленого майна, але на користь

заставодержателя. Разом з тим при заставі рухомого майна, переданого у

заклад, такий обов'язок покладається на заставодержателя. Він повинен

страхувати предмет застави в обсязі його вартості та в інтересах

заставодавця.

 

Страхування заставлених об'єктів практично становить другу лінію захисту

кредиторів, першою є сама застава, і тому таким важливим є питання

усунення недоліків, породжених цими відносинами.

 

Сфера застосування застави постійно розширюється разом із введенням на

ринок нових форм застав. Предметами застави в практиці давно вже є не

лише будівлі. Нині банки та страхові компанії спільно розробляють і

впроваджують механізм одержання кредиту під заставу

сільськогосподарської продукції.




Переглядів: 7112 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (13)

Переглядів: 2251 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2024