RSS
Страхування

Меню сайту

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 методи страхування 


Страхові відносини мають суперечливий характер. Ця суперечність полягає в тому, що і страхувальник, і страховик мають свої економічні інтереси в здійсненні страхування. Так, страхувальник намагається забезпечити собі максимальний розмір страхового покриття (передати максимальний обсяг страхової відповідальності) при оптимальному розмірі страхових платежів (страхової премії). Якщо розмір страхової премії може здатися йому невиправдано великим, то він вимушений буде відмовитись від передачі частини ризиків страховику і зберегти їх у себе. В той же час страховик переслідує зворотні цілі – прийняття мінімальних ризиків (мінімізація обсягів страхової відповідальності) при збереженні максимальних страхових платежів (страхових премій). Отже, постає питання визначення способу розподілу відповідальності за ризик та вибору оптимального співвідношення між розмірами страхової премії і страхового покриття. Вирішення даної проблеми досягається за допомогою застосування відповідних методів та систем страхування.

Слово „метод” у Великому тлумачному словнику сучасної української мови пояснюється як спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя, а також як прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності. Отже, термін „метод” означає спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чого-небудь. А застосовуючи до зазначеного терміну галузь страхування, можна визначити, що методи страхування – це способи практичного здійснення страхування.

Термін „система” походить від грецького "system”, що в перекладі означає ціле, складене з частин; сполучення. Поняття система – це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і взаємозв’язку один з одним і створюють певну єдність, цілісність.

Стосовно ж системи страхування, то можна визначити, що це взаємозв’язок між страховою сумою, вартістю об’єкта страхування, розміром страхового відшкодування та збитку страхувальника, який здійснюється на основі математичних розрахунків за певним алгоритмом.

Термін „система страхування” має аналоги у використанні – „система страхової відповідальності”, „система страхового забезпечення”.

Методи страхування поділяються в залежності від розподілу відповідальності за ризик між сторонами страхових відносин.

Розрізняють дві великих групи методів страхування:

ü методи повного страхування;

ü методи часткового страхування.

Повне страхування покриває весь конкретний ризик, тобто максимально можливий збиток обраного класу страхових подій.

Часткове страхування обмежує відповідальність страховика, залишаючи частину ризику страхувальнику.

В практиці страхування при визначенні частки ризику, відповідальність за яку несе страховик чи страхувальник, застосовують термін „утримання ризику”.

Зрозуміло, що часткове страхування дешевше, ніж повне.

В свою чергу, часткове страхування поділяється на дві групи методів:

ü пропорційне страхування;

ü непропорційне страхування.

Кожний із зазначених методів має свої системи здійснення страхування. В сучасних умовах в Україні застосовують наступні системи страхування:

ü за дійсною вартістю майна;

ü за відновленою (відновною) вартістю майна;

ü пропорційної відповідальності;

ü першого ризику;

ü дрібної частки (дробової частини);

ü граничного страхового забезпечення;

ü страхування граничних ризиків;

ü страхування з франшизою.

Спробу узагальнення методів та систем страхування представлено на рис. 6.1.

Відмінності в системах страхування ґрунтуються на неоднаковому співвідношенні вартості майна та страхової суми, страхового відшкодування та збитку страхувальника. Система страхової відповідальності встановлюється не за бажанням страхувальника, а у відповідності до страхового законодавства та встановлених правил страхування.

Для розрахунків відшкодування за різними системами важливо чітко розмежовувати поняття „збиток страхувальника” та „страхове відшкодування”.

 

Збиток страхувальника – це його фактичний збиток, понесений в результаті настання страхового випадку. Страхове відшкодування – сума, що виплачується страховиком для покриття цього збитку. Кількісно вони можуть не співпадати. Збиток та страхова сума є верхньою межею страхового відшкодування, яке може бути менше страхової суми, дорівнювати їй, але ніколи не може перевищувати її. Страхове відшкодування, як правило, не може перевищувати суму страхового збитку.

Використовуючи системи страхування, визначається участь страховика в покритті збитків. А особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу.

Франшиза – звільнення страховика від покриття збитків, яке передбачене договором страхування.

Отже, в страховій справі застосовується кілька систем страхування та франшиза, які забезпечують відповідне відшкодування збитків при настанні страхового випадку.

Слово „метод” у Великому тлумачному словнику сучасної української мови пояснюється як спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя, а також як прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності. Отже, термін „метод” означає спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чого-небудь. А застосовуючи до зазначеного терміну галузь страхування, можна визначити, що методи страхування – це способи практичного здійснення страхування.

 

Термін „система” походить від грецького "system”, що в перекладі означає ціле, складене з частин; сполучення. Поняття система – це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і взаємозв’язку один з одним і створюють певну єдність, цілісність. Стосовно ж системи страхування, то можна визначити, що це взаємозв’язок між страховою сумою, вартістю об’єкта страхування, розміром страхового відшкодування та збитку страхувальника, який здійснюється на основі математичних розрахунків за певним алгоритмом. Термін „система страхування” має аналоги у використанні – „система страхової відповідальності”, „система страхового забезпечення”.

 

Методи страхування поділяються в залежності від розподілу відповідальності за ризик між сторонами страхових відносин. Розрізняють дві великих групи методів страхування:

¾ методи повного страхування;

¾ методи часткового страхування.

 

Повне страхування покриває весь конкретний ризик, тобто максимально можливий збиток обраного класу страхових подій.

 

Часткове страхування обмежує відповідальність страховика, залишаючи частину ризику страхувальнику.

 

В практиці страхування при визначенні частки ризику, відповідальність за яку несе страховик чи страхувальник, застосовують термін „утримання ризику”. Зрозуміло, що часткове страхування дешевше, ніж повне. В свою чергу, часткове страхування поділяється на дві групи методів:

¾ пропорційне страхування;

¾ непропорційне страхування.

 

Кожний із зазначених методів має свої системи здійснення страхування. В сучасних умовах в Україні застосовують наступні системи страхування:

¾ за дійсною вартістю майна;

¾ за відновленою (відновною) вартістю майна;

¾ пропорційної відповідальності;

¾ першого ризику;

¾ дрібної частки (дробової частини);

¾ граничного страхового забезпечення;

¾ страхування граничних ризиків;

¾ страхування з франшизою.

 

Спробу узагальнення методів та систем страхування представлено на рис. 6.1. Відмінності в системах страхування ґрунтуються на неоднаковому співвідношенні вартості майна та страхової суми, страхового відшкодування та збитку страхувальника. Система страхової відповідальності встановлюється не за бажанням страхувальника, а у відповідності до страхового законодавства та встановлених правил страхування. Для розрахунків відшкодування за різними системами важливо чітко розмежовувати поняття „збиток страхувальника” та „страхове відшкодування”.

 

Збиток страхувальника – це його фактичний збиток, понесений в результаті настання страхового випадку. Страхове відшкодування – сума, що виплачується страховиком для покриття цього збитку. Кількісно вони можуть не співпадати. Збиток та страхова сума є верхньою межею страхового відшкодування, яке може бути менше страхової суми, дорівнювати їй, але ніколи не може перевищувати її. Страхове відшкодування, як правило, не може перевищувати суму страхового збитку.

 

Використовуючи системи страхування, визначається участь страховика в покритті збитків. А особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу. Франшиза – звільнення страховика від покриття збитків, яке передбачене договором страхування. Отже, в страховій справі застосовується кілька систем страхування та франшиза, які забезпечують відповідне відшкодування збитків при настанні страхового випадку.

 

У майновому страхуванні застосовуються дві основні системи страхового забезпечення: пропорційна і першого ризику. За пропорційної системи відшкодування виплачується в розмірі такої частини збитків, яку страхова сума становить щодо страхової оцінки (страхової вартості) об'єкта страхування. Якщо страхова сума менша за практичну вартість майна, то певна частка збитку завжди лежить на страхувальникові, іншими словами, ступінь повноти відшкодування залежить від співвідношення між страховою сумою та вартістю застрахованого майна (страховою вартістю). Ця система, з одного боку, дає змогу страхувальникові відшкодовувати в повному розмірі збитки, а з іншого - підштовхує до вжиття заходів зі збереженням майна, а також попереджувальних заходів, оскільки частина втраченого йому не повертається.

 

Система першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі збитку, але в межах страхової суми. За такої системи страхового забезпечення збитки в рамках страхової суми (перший ризик) повністю погашаються страховиком, а збитки понад страхову суму (другий ризик) не погашаються. При системі першого ризику рівень відшкодування, як правило, вищий, ніж у разі пропорційної системи.

 

Якщо майно застраховане на повну вартість (страхова сума дорівнює страховій оцінці - страховій вартості), то розмір страхового відшкодування буде один і той самий як при страховому забезпеченні за пропорційною системою, так і в разі системи першого ризику: відшкодування при цьому завжди дорівнює збитку. Якщо застраховане майно загинуло повністю, то відмінності між зазначеними системами практично втрачаються, оскільки за тією чи іншою системою виплачується повна страхова сума.

 

Відмінності між цими системами виявляються при страхуванні майна не в повній вартості і водночас при неповній його загибелі, коли обсяг відшкодування за системою першого ризику трохи вищий. Хоча в цілому механізм зазначених двох систем можна вважати умовно вигідним, обом сторонам - страхувальникові і страховикові. Адже незначна втрата для страхової організації в разі системи першого ризику компенсується залученням багатьох страхувальників, зацікавлених у таких умовах майнового страхування. Це, зрештою, підвищує фінансову стійкість страхування, а отже, у підсумку відповідає інтересам страхової організації.

 

Методика та розмір збитку визначається в залежності від роду небезпеки (виду ризику) та інше. Так збитком при страхування майна вважається:

§ у разі його знищення чи крадіжки його дійсна вартість з урахуванням зносу на момент настання страхового випадку або дійсна вартість, виходячи із ринкових цін;

§ у разі пошкодження - різниця між заявленою (вказаною, визначеною) дійсною вартістю і вартістю нього майна з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку;

§ витрати, пов’язанні з рятуванням мана обмеженням його пошкодження і знищення, відшкодовуються страховиком страхувальнику.

 

 

Страховий збиток при страхуванні основних і оборотних активів включає:

§ вартість знищеного майна за страховою оцінкою; вартість пошкодженого майна з урахуванням його знецінення;

§ втрати, пов'язані із рятуванням майна, запобіганням та зменшенням збитків (переміщення майна в безпечне місце, відкачка води тощо);

§ вартість робіт по приведенню застрахованого майна в належний вигляд (прибирання, сушіння, сортування тощо).

 

Із розміру страхового збитку вираховуються:

§ вартість придатних для використання частин майна;

§ вартість придатних для використання, але знецінених, частин майна (дошки, цегла, запчастини, інструменти тощо).

 

Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право вимагати компенсації від особи, винної за спричинені збитки.

 

У разі, коли страхувальнику повернуто украдену річ, він зобов'язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування за вилученням витрат на ремонт або доведення до ладу поверненої речі. При цьому страхова сума за діючим договором зменшується на вилучену суму витрат ремонту та доведення до ладу речі.

 

Якщо страхувальник отримав від особи, винної за спричинені збитки, повне їх відшкодування, він втрачає право на отримання страхового відшкодування від страховика, якщо часткове - - страховик виплачує належне страхове відшкодування за вилученням частини, отриманої від винуватця спричинених збитків.

 

Право позову до суду зберігається за страхувальником протягом трьох років.

 

Отже, майнове страхування с видом страхування, в якому об'єктом страхових відносин виступає майно. Воно забезпечує страховий захист та відшкодування, насамперед, прямих збитків, хоча за певних умов в обсяг страхової відповідальності можуть включатися й непрямі збитки.




Переглядів: 7113 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (13)

Переглядів: 2253 | Додав: FreeDOM | Дата: 14.09.2012 | Коментарі (0)

1 2 3 »


Конструктор сайтів - uCoz
Copyright //strakhuvannya.at.ua © 2024