Правові, економічні та організаційні засади недержавного
пенсійного забезпечення в Україні регламентуються Законом України від 9 липня
2003 р. "Про недержавне пенсійне забезпечення". Розрізняються три
типи недержавного пенсійного забезпечення: 1) забезпечення пенсійними фондами
шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та
вкладниками таких фондів; 2) забезпечення страховими організаціями шляхом
укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання
інвалідності або смерті учасника фонду; 3) забезпечення банківськими
установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних
рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для
відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
У свою чергу, недержавні пенсійні фонди поділяються на такі
види: 1) відкриті пенсійні фонди; 2) корпоративні пенсійні фонди; 3) професійні
пенсійні фонди. Відкриті пенсійні фонди засновуються будь-якими юридичними
особами (банками чи страховими компаніями) для широкого кола учасників, які
залучаються через мережу відділів пенсійного фонду або агентів. Усі внески до
фонду йдуть у "спільний казан" та інвестуються. На індивідуальному
рахунку кожного учасника враховується сума внесків та належні йому частки
інвестиційного доходу на пенсійні активи фонду мінус адміністративні витрати.
Корпоративні пенсійні фонди створюються роботодавцями або групами роботодавців
для своїх працівників. Як і у відкритих фондах, внески, сплачені до
корпоративних фондів на користь працівників або самими працівниками,
складаються разом і інвестуються. На індивідуальному пенсійному рахунку
учасника відображається сума внесків та належна йому частка інвестиційного
доходу. Адміністративні витрати корпоративних пенсійних фондів можуть
фінансуватися роботодавцями, і в цьому разі вони не вираховуються із
накопичень, належних учаснику. Професійні пенсійні фонди аналогічні корпоративним
фондам за винятком того, що їх засновують не роботодавці, а об'єднання
юридичних осіб або громадян за родом їх професійної діяльності для членів таких
професійних об'єднань. Учасниками відкритих недержавних пенсійних фондів є
будь-які фізичні особи, а учасниками професійних — громадяни, об'єднані за
професійною ознакою. Корпоративні фонди створюються роботодавцями виключно для
своїх працівників.
Видами пенсійних виплат є: 1) пенсія на визначений строк; 2)
одноразова пенсійна виплата. Пенсія на визначений строк розраховується, на
строк не менш як десять років від початку здійснення першої виплати. Одноразова
пенсійна виплата можлива в разі критичного стану здоров'я, коли сума на
рахунку є замалою чи учасник виїжджає за межі України на постійне проживання.
Гроші, накопичені учасником системи недержавного пенсійного забезпечення, є
його власністю. У разі смерті ці кошти успадковуються.
Фінансові установи зараз пропонують такі форми заощаджень
на старість: 1) депозитний рахунок, відкритий у банківській установі; 2) пай в
інститутах спільного інвестування; 3) дохід за корпоративними цінними паперами
(акції, облігації, векселі) у вигляді дивідендів, відсотків та від спекуляцій
на різницях курсів купівлі-продажу самостійно або через інвестиційні компанії
фондового ринку; 4) валюта й операції з нею через дилінгові компанії; 5) поліси
у страхових компаніях, що укладають договори про накопичувальне страхування
життя та пропонують сплачувати страхові внески і після настання визначеного
віку одержувати щомісячну ренту у вигляді пенсії; 6) казначейські зобов'язання
або інші цінні папери, дохід за якими гарантується державою або місцевою
владою; 7) дохід від вкладення грошей у нерухомість (житло, дачі, гаражі,
земельні ділянки), вироби з дорогоцінних металів, антикваріат тощо.
За місцем роботи створюються спеціальні соціальні фонди для
надання матеріальної допомоги своїм працівникам, утримання соціальної
інфраструктури, придбання путівок до санаторіїв та будинків відпочинку,
здійснення доплат до пенсій, надання цільових одноразових допомог пенсіонерам
тощо. Підприємства споруджують пансіонати для своїх одиноких
працівників-пенсіонерів, будують для людей похилого віку спеціалізовані житлові
комплекси. Потужні організації в наш час пожвавили роботу в цьому напрямі.
Особливим видом недержавного соціального забезпечення є
благодійництво, що здійснюється з метою досягнення економічної стабільності і
соціальної амортизації. Обов'язок більш заможних членів суспільства допомагати
менш забезпеченим, які перебувають за межею бідності. Під благодійництвом
розуміють добровільну безкорисливу пожертву фізичних і юридичних осіб особам,
які потребують матеріальної та іншої благодійної допомоги. Благодійництво
здійснюється з метою поліпшення матеріального становища, сприяння реабілітації
малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують
піклування, а також надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші
вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.
Різновидом благодійництва є гуманітарна допомога, тобто
цільова адресна безоплатна допомога, яка надається з гуманних мотивів особам,
які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною
незабезпеченістю, тяжкою хворобою та ін. Найчастіше гуманітарна допомога надається
органам соціального захисту населення для подальшого розподілу між
відповідними категоріями громадян.
В Україні передбачається запровадити всі види соціального
страхування. Держава повинна створити умови для широкої участі суб'єктів, що
надають послуги із соціального страхуван-ня , без переваг окремим
страхувальникам залежно від форм влас-. ності, організаційно-правових форм
тощо. Страхувальникам потрібно дати можливість надавати необмежену кількість
послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх по-тенційних
отримувачів.
Згідно із Законом України «Про страхування» від 7 березня
1996 р. № 85/96-ВР до добровільного особового страхування на-лежать такі види:
— страхування життя;
— страхування від нещасних випадків;
— страхування додаткової пенсії;
— медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
— страхування здоров'я на випадок хвороби;
— страхування медичних витрат.
Поряд із особовим страхуванням забезпеченням соціального
захисту населення займається недержавне соціальне страху-вання. В умовах реформування
системи соціального страхуван-
ня відбувається становлення недержавного пенсійного
забезпе-чення та добровільного медичного страхування.
Держава підтримує і розвиває державні види соціального
страхування. Стосовно недержавного соціального страхування, то тут наявні
негативні моменти, і його зростання відбувається повільно. Вчені вказують на
дві причини такого стану. Перша полягає в тому, що недержавне соціальне
страхування не витри-мує конкуренції з державним через нерівність первісних
умов на ринку, в яких усі види державного страхування є обов'язко-вими. Друга
причина полягає у слабкій довірі потенційних суб'єктів до компаній, які надають
послуги зі страхування, що пов'язане з так згзаним «трастовим» періодом
розвитку цього сек-тора економіки. З метою подолання недовіри влада повинна
за-провадити раціональні правила діяльності на ринку та механізм ефективного
контролю для державних і недержавних компаній. Це створить рівні конкурентні
умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії
функціонують для надан-ня послуг із соціального страхування.
8.2. Недержавне пенсійне забезпечення
Недержавне пенсійне забезпечення має яскраво визначену
соціальну спрямованість і дозволяє вирішити такі завдання:
— забезпечити додатковий до державного соціальний захист
населення;
- розширити інвестиційні можливості національної економі-ки.
Для держави такий вид пенсійного забезпечення є одним із
засобів залучення фінансових ресурсів, які можуть інвестуватися на тривалі
терміни у певні проекти. Активи пенсійних фондів є фундаментом фондового ринку.
Недержавне пенсійне забезпечення є важливою складовою
частиною системи накопичувального пенсійного страхування. Воно грунтується на
засадах добровільної участі громадян, ро-
ботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних
накопи-чень із метою отримання додаткових до загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування пенсійних виплат за раху-нок відрахувань та
інвестиційного доходу, нарахованого на них.
Становлення системи недержавного пенсійного забезпечен-ня в
Україні відбулось у 1992 р. В цей час декілька громадських організацій, трастів
та акціонерних товариств заснували перші недержавні пенсійні фонди з метою
доповнення системи дер-жавного пенсійного страхування. У 1995 р. кількість
недержав-них пенсійних фондів в Україні зросла до 21. Серед найбільших
недержавних пенсійних фондів були «СПАС» (Київ), «Добро-бут» (Київ),
«Печерський» (Київ), ПФ банку Україна (Київ), «Укоопспілка» (Київ),
«Європейський» (Харків), «Оберіг» (Харків). Статутний капітал недержавних
фондів становив 20-30 тис. грн. Кількість вкладників оцінювалась на рівні
500-700 тис. осіб, а сума активів — майже в 1,5 млн. доларів США.